Те, що у мого Валерки дивне почуття гумору, я зрозуміла ще на першому побаченні. Майбутній благовірний підкинув мені в чашку з кавою пластикового таргана.

Можете уявити собі, як я верещала і який скандал мало не підняла. Добре, що хлопець швидко вивів мене з кафе, сказавши адміністраторові, що сталося непорозуміння.

Вже на вулиці він пояснив, що просто хотів мене розіграти. Мовляв, на мою реакцію думав подивитися.

Після весілля невдалі розіграші та жарти продовжилися. То подарує мені величезну коробку, в якій замість квітів старий черевик. То запропонує поїхати у чудове місце на відпочинок, а привезе до глухого села.

Я спочатку сварилася, навіть загрожувала розлученням. Валерка просив вибачення, стояв навколішки. Я бачила, що він щиро не розуміє, чому мені не подобаються його сюрпризи

Кілька разів я навіть спробувала відповісти йому тим же. Сказала, що замовила вечерю у ресторані. Завела до кімнати і показала стіл, на якому самотньо стояла заварена окропом вермішель.

Так благовірний був такий захоплений, що ледве на руках мене не почав тягати. Каже, ось це подарунок, ось це сюрприз. Ні, ну вочевидь у Валерки з головою щось не те.

Потім я змирилася. Все-таки має бути у людини хоч якийсь недолік. Адже в іншому Валерка чудовий чоловік та батько.

Подруги мене спочатку шкодували. Мовляв, за клоуна вийшла заміж. А потім Ірка впіймала свого мужика на «оригінальному» розіграші. Застала його, як у поганому анекдоті, у ліжку із сусідкою.

Наташка свого чоловіка може тижнями не бачити, коли той по гаражах друзів мотається. І ось тоді подружки вирішили, що в мене ще не найгірший варіант. І заткнулися.

Я навіть трохи звикла до того, що Валерій любить пожартувати, та робить це вкрай невдало. Потрібно віддати йому належне, над сторонніми людьми він таких експериментів не ставить.

Не уявляю, що було б з моєю мамою, яккби їй зять закинув у чай того самого таргана. А мій тато б зовсім би таке не сприйняв. Тому Валерка тримається в руках і відривається на мені.

Щоправда, останнім часом робить це все рідше і рідше. Виросте, мабуть. Кажуть, що у хлопчиків найважчі роки дитинства це перші сорок років.

Тепер Валерій більше намагається жартувати словесно, аніж справами. Але, чесно кажучи, виходить у чоловіка не те, що не смішно, а якось взагалі прісно.

А потім сталося свято, після якого я кардинально змінила думку про свого чоловіка. Зрозуміла, що він у мене найкращий. Напередодні я помітила, що Валерій ходить із якимось особливо загадковим виглядом.

— Ну точно, чергову каверзу для мене готує, — пам’ятаю, сказала я тоді собі.

Чоловік весь день кудись бігав, закривався в кімнаті, шарудів пакетами. Наступного дня я пішла на роботу.

Увечері, коли я повернулася додому, Валера зустрів мене. Сказав, що в нього для мене сюрприз, але для цього мені треба зав’язати очі.

Мені, звичайно, стало страшно, але я погодилася. Принагідно прикидала, що може мене чекати. Миша на тарілці? Гора сміття на кухні? Уламки моїх улюблених тарілок?

Покружляли ми по квартирі, чоловік увесь час заговорював мені зуби, щоб я остаточно заплуталася і загубилася в просторі. Нарешті, приводить мене до спальні, знімає пов’язку і показує на повітряну кульку, що висить прямо перед моїм носом.

— Проткни й отримаєш сюрприз, — із задоволеним виглядом промовив Валерій і простягнув мені шпильку.

Я вже приготувалася отримати в очі дозу перцю або ще чогось гіршого, але кулька лопнула без жодних наслідків. Звідти випала крихітна коробочка. Не знаю, як чоловікові вдалося її туди запхати.

З сяючим обличчям Валера попросив мене відчинити коробку. Я все ще чекала каверзи, тому що кілька років тому я так само відкривала коробочку і виявила всередині павука. Страшного, але, на щастя, безпечного.

Затамувавши подих, я таки наважилася і відкрила футляр. І знайшла там не павука, не таргана, не муху, а симпатичне кільце із зеленим каменем.

Я мало не випустила сюрприз із рук. Чоловік мовчки дивився на мене і посміхався. Справжнє кільце, і мені це не сниться, — промайнуло в мене в голові.

– Це мені? — якось по-дурному запитала я. Валерій тільки кивнув. Я одягла подарунок на руку і обійняла чоловіка. Отак сюрприз, ось так розіграш.

Деякі люди, як мій чоловік, просто не вміють жартувати. Це не означає, що вони хочуть образити чи зробити боляче. Свого Валерку я прийняла таким, яким він є. І ні краплі про це не шкодую.

КІНЕЦЬ.