Є в мене одна знайома. Звати її Анастасія. Така вона вже спритна дівчина. От тільки до цієї спритності їй би ще мізків прикласти, то ціни цій людині не було б.

А так, марнує вона себе на різних чоловіків шукаючи щастя.

Познайомились ми з нею досить давно. Тане сказати, що я була рада таким знайомствам. Хоч вона мені нічого поганого не зробила, та сама її присутність особисто мене не втішала. Вона вносила дискомфорт скрізь, куди приходила. Наше спілкування почалось ще коли ми були молоді, навіть юні, без дітей та купи проблем. Поки я насолоджувалась цим безтурботним моментом, Настя ж тільки й шукала їх собі на голову.

Вона тоді ще зустрічалась з хлопцем, Ігорем, здається. Він в ній душі не чаїв. Навіть у свої неповні сімнадцять пішов на роботу, та з кожної зарплатні купував коханій то босоніжки, то сумочку, то сукенку.

Робив все, аби вона була щаслива. Через деякий час, Настя при всіх у компанії заявила, що вагітна, та збирається народжувати. Ми здивувались, то таке, а от в Ігоря очі округлились більше всіх. Не знаю, як вони там узгоджували між собою все, та Настя таки народила.

Пожили вони з Ігорем декілька років разом, аж поки Настя не знайшла собі партію краще. Хоч Ігор її кохав, працював на декількох роботах та ні в чому не відмовляв своїм двом красуням, дівчину то не влаштовувало.

Тільки на горизонті з’явився хтось більш успішний – вона кидає все, та біжить туди в надії на краще життя. Наскільки мені розповідали знайомі, то Ігор ще довго просив кохану повернутись, але та категорично відмовила. Добре, хоч дозволила з донькою бачитись. Але як інакше? місто у нас маленьке, тут як не крути перестрінешся десь в магазині.

І що ж далі?

А далі чергова вагітність, декілька років разом та розлучення.

На цей раз у Насті народились двійнятка. Дівчинка та хлопчик. Батько ніби й був щасливим, але коли я випадково побачила їхню родину на прогулянці. то щастя там було притягнуте за вуха. Настя хоч і одягнена в гарні речі, та мала гарний макіяж, проте лице її відображало всі емоції, які вона переживала.

За декілька років життя із її новим чоловіком, вона змарніла жахливо! Із гарної привабливої молодої дівчини вона перетворилась на змарнілу, знавшу види жіночку середніх років не з кращим духовним станом. Потім, десь через пів року, я дізналась, що той чоловік кинув Настю та знайшов собі гарненьку дівчину з великого міста. Десь, чи не секретарку з його офісу.

Несподівано для мене, знайома запросила мене в кафе поговорити. Дивно було, адже ми ніколи тісно не спілкувались, так, привіт казали, коли в місті зустрічались.

Проте я погодилась.

Можливо щось важливе. На ще більше моє здивування, Настя захотіла використати мене як жилетку для поплакати. Так я мимоволі стала мало не журналістом по місцевих плітках.
Настя пила бокал червоного, а по щоках котились сльози.

Вона чекала, поки голос перестане тремтіти, а потім почала розповідати. Видно накипіло у неї знатно. Почала вона з того, як її мама, яка славилась на все місто легкою поведінкою та виводком дітей, де кожне від іншого чоловіка, всіма силами віднаджувала її від Ігоря, який віддавав для Насті все.

А все тому, що він не ладнав з її мамою. А та, своєю чергою вирішила позбутися його. Бо ж як це так, що її не слухають?! Вона постійно принижувала участь Настінного чоловіка у її житті. Говорила, що той не ладний, нічого не робить, та й взагалі, її донька варта кращого. А як ми всі знаємо, вода камінь точить.

От з часом в голові знайомої це й осіло.

Вона сама почала до Ігоря прискіпуватись без причини, потім все переросло в скандали, а далі, дивним дивом вона зустріла іншого чоловіка, Олексія. Він здався їй мало не Аполлоном на фоні простого робітника Ігоря. Проте той Аполлон виявився тис ще покидьком. Жив на дві родини, та мав ще кілька запасних варіантів на стороні. Клявся у вічній любові, а потім повертався, та робив що хотів. Не кажучи про рукоприкладство навіть до вагітної.

Настя боялась від нього піти, адже сама вона трьох дітей не витягне. Та доля знову зробила по своєму. Олексій сам пішов. Настя була в глибокій ямі, яка з кожним днем ставала все більшою. Всіх трьох діток потрібно відводити до садочка. Державні у нашому місті зараз закриті, через стан в країні, а приватні коштують в середньому 7-8 тисяч в місяць за дитину. На роботу йти, там і на одну дитину не окупиться.

Що робити далі, вона не знає, тому просто поки що плаче.

На додачу на днях зустріла Ігоря. Той став мужнім чоловіком, гарно одягнений, доглянутий. спершу він її навіть і не впізнав, а як розгледів в жінці колишню кохану Настю, то аж скривився. Не від того, що йому було ще боляче її бачити, це було більш схоже на відразу.

Ось так, прагнучи гарного життя, Анастасія зламала його вщент. Це тільки у казках жінка вся така могутньо-сильна, все може сама. А на ділі важко навіть морально. Особливо коли розумієш, що стан речей, які ти зараз маєш, це все наслідок твоїх необдуманих дій. От і розгрібай їх тепер, дорогенька. Єдине, дітей в цьому шкода.

Вони ж не просили їх на світ приводити.

КІНЕЦЬ.