Все почалося з того, що Соню Саша запросив в гості до себе додому. Вірніше на день ангела його бабусі Алевтини.

Вони прийшли з букетом квітів, а від себе Соня подарувала маленький флакончик духів. До речі дуже дорогих, заради них вона пожертвувала своєю заначкою. Ці гроші вона збирала собі на подорож. Але заради такого випадку, чим тільки не пожертвуєш.

Її зустріли цілком дружелюбно. Бабуся понюхала духи і сказала.

-Даремно витратилася. У мене років десять, як запахи всі пропали. Один гнилої цибулі відчувається.

Соня пробелькотала:

-Вибачте, я ж не знала.

Бабуся зареготала:

-Та жартую я, дуже хороші парфуми.

Соня теж захихотіла, заради пристойності. А сама подумала, ну і бабуся у Саші, ще жартує в такому віці.

Всі розсілися по своїх місцях. Саша нашвидку всіх представив, але Соня запам’ятала тільки імена батьків. Тоня і Толя. На столі було все шикарно. Дорогі закуски, незвичайні салати. Вона націлилася на один, але якась тітка, мало не взяла її за руку.

-Нам його ще в ресторан відправляти, щоб знижка була, – і спокійно загрібає собі з салатниці пів тарілки.

У Соні думки переплуталися. Куди вона потрапила? Що за люди. Тітка дивлячись на її видовжене обличчя, легенько штовхнула:

-Та я пожартувала, накладай скільки хочеш.

Але Соня вже перехотілося його пробувати.

За Алевтину піднімали регулярно. За її сорок років. Соня тихенько запитала у Саші:

-Як сорок, їй же на вигляд всі вісімдесят.

Він почав пояснювати.

-День народження це окрема тема. В цей день бабуся, каже, що її ангелу сорок років і їй відповідно теж.

Соня округлила очі.

-Ну так же не буває.

Саша усміхнувся.

-У моїй родині, ще й не таке буває.

У цьому Соня переконалася через півгодини, коли всі встали з-за столу. Мама Тоня, дивлячись на Соню, сказала:

-У нас закон в сім’ї, новенькі гості прибирають зі столу і миють посуд.

Соня відкрила рот і подумала, що це черговий жарт. Але всі прийняли це, як належне і розбрелися хто куди. Соня крикнула:

-Я не буду цього робити!

Всі з цікавістю на неї подивилися. Мама Тоня строго запитала:

-Чому? Якщо Саша привів до нас тебе, значить у нього серйозні наміри. І незабаром ти станеш членом нашої сім’ї. Так покажи нам, яка ти господиня. Вважай, що це тест на профпридатність.

Соня тупнула ногою:

-Все одно не буду. Нічого собі придумали. Випробування на мені проводити. Я Сашу люблю, але прогинатися не буду. Якби ви були у мене в гостях, я ніколи навіть би не подумала, змушувати вас прибирати. Значить так, тест ваш безглуздий проходити не збираюся. Адьйо! Проводжати не треба, – і гордо попрямувала до виходу.

Але раптом пролунали гучні оплески. Плескали і посміхалися всі. Алевтина підійшла до неї і обняла її за плечі:

-Молодець, дівчинка. Не розмазня. А ти чого, Тоня, смієшся? Згадай, як сама себе повела? Встала і покірно сказала, “добре”. Толя навіть засмутився. А вона мило зібрала купу тарілок, поставила одну на іншу і потягла на кухню. Потім зробила вигляд, що спіткнулася і розбила весь посуд. Ой, каже, вибачте, але мити більше нічого. І зареготала. Ми тоді зрозуміли, наша. Жарти розуміє.

Саша підійшов до неї і обійняв її за талію.

-Я саме сьогодні хотів зробити Соні пропозицію. Ти вийдеш за мене, – звернувся він до дівчини, простягаючи обручку.

Соня опустила очі і невпевнено сказала:

-Я навіть не знаю. Напевно не варта я вашої родини. Вони он які веселі. А я?

Саша розгубився.

-Та це не обов’язково. Головне, що я тебе люблю.

Соня підняла на нього усміхнені очі.

-Ну тоді слухай. Ось перемиєш весь посуд, вийду за тебе. Що мовчиш. Слабо?

Всі зачаїлися. Саша мовчки підійшов до столу і зібрав все в скатертину, як в мішок. Вийшов на балкон і кинув все вниз. Потер руки і показуючи на чистий стіл, сказав:

-Вуаля, вважай що я все помив.

Соня захихотіла, за нею інші. І тільки Алевтина зітхнувши, сказала:

-Знову новий сервіз купувати треба. Ну-но Тоня діставай список магазинів, де у нас знижки. А ти Соня і ти Саша, ви молодці. Бажаю вам щастя і благословляю, як найстарший член родини.

Соня вийшла за Сашу. Все весілля чекала каверз. Але їх не було. Ну майже…

Те що прийшла нібито Сашина колишня наречена з животом і істерикою, не рахується ж, правда?

Але Соня вже підготовлена, сказала:

-Як народиш, нам принось. Ми його виростимо.

Сценарій зірвався і дівчина сміючись, витягла з під сукні нову подушку:

-А чого тягнути? Ось вам від мене подарунок.

Все розсміялися і на цьому жарти закінчилися, поки що. Адже з такою веселою сімейкою, завжди чекай підступу.