— Максиме, зарплату дали?

Голос жінки тремтів від нетерпіння. Але чоловік був не готовий до того, що буде потім. Тому, зітхнувши, сухо відповів:

— Ні, мамо, затримують.

Жінка секунду помовчала, а потім жалісливо попросила:

— Про мене хоч не забудь. Я знаю, у тебе свої турботи, дружина молода, дитина. Але хто допоможе своїй мамі, як не син?

Чоловік ще поговорив трохи, а потім поклав слухавку. Усі мамині жалісливі слова були німим докором йому, поганому синові. Потер лоб і бездумно втупився на екран монітора. Він збрехав, зарплату перерахували ще вранці. Але грошей критично не вистачало і доведеться знову брехати дружині.

Скільки він себе пам’ятав, його мама ніколи не працювала. Батько пристойно заробляв, у сім’ї завжди був достаток. Йому купували тільки найкраще, оплатили навчання, придбали чудову квартиру, подарували машину.

Але все змінилося три роки тому. Батька раптово не стало, мати залишилася одна. І вона не змогла прийняти нові реалії життя.

Світлана Іванівна була розпещена чоловіком до неподобства. Ні, він не був мільйонером, але дозволяв своїй дружині багато чого. І тепер вона щиро вважала, що син має її забезпечувати.

Не йти ж їй на старості років на роботу? Головою він розумів, що його мама і не прагне її шукати. Та й хто її візьме без стажу і незрозуміло якої освіти? Хлопець зʼявився на світ у своєї мами рано і за плечима, крім школи за плечима у неї освіти не було. Це батько завжди прагнув до висот, але не вона.

Перші кілька років після відходу батька він навіть не замислювався, звідки мама бере гроші. У нього були свої турботи, клопоти. Він нещодавно влаштувався в нову компанію, одружився. Потім дізналися, що чекають на малюка. А ось півроку тому в його житті почалося пекло.

Виявилося, його мама просто витрачала накопичені гроші. І коли вони закінчилися, спокійно зажадала утримувати її. Але підійшла до цієї розмови майстерно.

Того вечора він заїхав після роботи до мами. У неї щось сталося, але він не зрозумів, що конкретно. Чи то лампочку треба вкрутити, чи то диван пересунути. Злився на самого себе через свою м’якотілість, поїхав допомагати. В сімʼї щойно зʼявилося маля, у доньки цілий день болів живіт, а тут це.

Мама не стала ходити навкруги. Налила чай, поставила перед ним його улюблене печиво і спокійно сказала:

— Не буду розводити китайські церемонії. Максиме, у мене немає грошей. Не буду ж я продавати речі? Я порахувала, мені на місяць приблизно треба 20 тисяч. Тому ти повинен мені допомагати.

Він любив свою маму і розумів її з півслова і з півпогляду. І тепер чітко усвідомив, що вона не жартує. У розгубленості лише перепитав:

— Скільки?

— Менше не виходить, я вже й так прошу по мінімуму. Що ти так дивишся? Ми з татом дали тобі все. У тебе квартира, машина. Я багато не прошу натомість.

— А мені на що жити?

Жінка тільки хмикнула, а потім погладила його по голові:

— Ти весь у батька. Тільки він мені такі дурні запитання не ставив. І вмів узяти на себе відповідальність за сім’ю. Пора дорослішати, синочку. Звичайно, ти можеш думати тільки про себе. Але не забувай, то в тебе є я.

Засмучений, Максим приїхав додому і поговорив про це з дружиною. У Марини просто округлилися очі від подиву. Фиркнув, промовила:

— Скільки їй треба на місяць? А нічого, що в тебе увесь дохід тільки 25, а я в декретному? Або в тебе є друкарський верстат?

— Ну, вона ж мені квартиру подарувала. І машину.

— Вона? Чи батько? Чи дорікати цим усе життя буде? Ти, звісно, переказуй обов’язково. Куди ж тобі ще гроші дівати. А твоя мама на роботу не хоче влаштуватися?

Дружина закипала швидше, ніж електричний чайник. І тепер він опинився між двох вогнів. Мама змінила тактику і плакала, що їй нічого їсти. А дружина погрожувала розлученням.

Іноді йому хотілося просто зникнути з життя, наскільки його вимотували ці скандали. Легко і просто радили всі послати маму. Але це ж його рідна людина, і не її вина в тому, що її розпестив батько. І дружину він свою розумів. Маленька донька постійно хворіла, а ціни на ліки кусалися.

Максим знайшов вихід – став працювати більше, попросив ще одну вакансію на півставки. Тепер він не бував практично вдома, але грошей все одно катастрофічно не вистачало. Марину він заспокоїв, мовляв, усе зрозумів і усвідомив, мама нехай викручується сама. А сам переказував матері за можливості то 15, то 20 тисяч.

Тепер його життя перетворилося на виснажливий марафон. Він дико втомлювався фізично і морально. Думав, що так буде краще, але гриз себе щодня. Який він чоловік, який син. Адже не може забезпечити ні сім’ю, ні маму. І бреше кожній зі своїх коханих жінок.

А вчора сталося страшне. Він прийшов, як зазвичай, додому ближче до 9. Зняв куртку, помив руки, поплентався на кухню. Дивно було, що дружина не вийшла до нього. Він звик, що вона завжди зустрічає його, біжить розігрівати вечерю, цілує. На душі одразу ж ставало добре, тепло. Відкривши холодильник, покликав кохану:

— Марино, ти в дитячій?

Він чув, як вона порається там, і подумав, що вкладає малятко спати. Сфокусувавши зір, спробував знайти вечерю. Але на полицях було порожньо! Нічого не розуміючи, зачинив дверцята і пішов до кімнати.

Відчинивши двері, він побачив заплакану дружину, яка знаками показала йому мовчати. Кивнувши, пішов. Хвилин через 10 вийшла Марина і пошепки запитала:

— Що ти хотів?

— Чого ти плакала?

— Тобі яка різниця?

Такий агресивний тон був настільки для неї не характерний, що Максим замовк, не знаючи, що відповісти. І просто вирішив згладити обстановку, запитавши, де вечеря.

— Сходи до мами і поїж. Ти ж туди нескінченно гроші переказуєш, нехай годує, – зло зашипіла дружина.

Йому завжди було важко брехати, але сказати правду він не міг. Почервонівши, почав лепетати виправдовуючись:

— Їй же треба, ти ж знаєш. А жити їй на що? Я ж трохи тільки переказую їй.

У голові ж билася тільки одна думка – як вона дізналася? Адже він ретельно приховував це від дружини, знаючи, що та розсердиться. А жінка вже не мовчала. Від злості її заплакане обличчя вкрилося некрасивими червоними плямами, вона шморгала носом і напівпошепки кричала:

— Добре було мені брехати? Приховувати гроші? Так, ти ж чудовий син! Тільки за мій рахунок! Я не бачу тебе, дочка росте без тебе. А ти на маму свою гаруєш. Одного в могилу звела своїми хотілками, тепер за тебе взялася? І ще посміла мені зателефонувати, накричати. Грошей їй треба? Так розлучайся зі мною і забезпечуй її!

Марина вже не шепотіла, а кричала, забувши, що щойно вклала спати доньку. І розплата прийшла миттєво. У дитячій пролунав крик і жінка, різко замовкнувши, кинулася туди. А Максим стояв, приголомшений і спустошений. Про таке він не подумав. І не хотів втрачати свою сім’ю.

Вони півночі проговорили з дружиною, згадуючи старі образи. У Марини стільки накопичилося, що в нього реально заболіла голова. І її ненавидить його мама, і налаштовує проти неї, і життя їм не дає. Насилу він умовив потерпіти півроку. І переводити по 15 тисяч цей час. Судячи з очей дружини, що звузилися, він розумів, що це дійсно тимчасовий компроміс. Але як сказати матері?

І ось тепер він сидів, відчужено дивлячись у монітор. І що далі? За що мама житиме? Піде працювати продавцем за копійки на старості років?

Вона, яка у своєму житті нічого важчого за виделку не тримала. А найстрашніше, що може набрати кредитів. А розсьорбувати потім доведеться йому. Ніхто з них не хотів слухати і чути його, і кожну з них йому було до сліз шкода. Але що йому робити? Нирку продати? З усіх боків винен.

Зробивши переказ, він знову завмер. Можливо, пошукати матері роботу? Через кілька хвилин пролунав дзвінок. Незадоволений жіночий голос різав слух:

— Сонечко моє, а чого так мало?

— Мамо, тут така справа. Коротше, це все. Більше я не можу.

— Що не можеш?

Не витримавши, він глибоко зітхнув і швидко вимовив, боячись передумати:

— Мамо, у мене проблеми з Мариною. Я не так багато отримую, у мене сім’я. Це немаленькі гроші. Влаштуйся, будь ласка, на роботу.

— Зрозуміло. Отже, матері в тебе більше немає.

Чоловік уважно послухав короткі гудки, а потім полегшено зітхнув. Але через годину йому зателефонували. Його маму забрали в лікарню у важкому стані. Приїхавши туди, він дізнався, що в жінки був гіпертонічний криз. Докоряючи собі, Максим боком протиснувся в палату. Від жалості в нього застигло серце. Мама лежала бліда, під очима темні кола, йому навіть здалося, що вона якось змарніла.

Побачивши сина, жінка демонстративно відвернулася і стиснула в кулачках тонку ковдру. Не витримавши, він як у дитинстві протяжно покликав:

— Мамоо.

— Іди до сім’ї, що тобі тут треба?

Жінка говорила тихо, рівно і спокійно. Він знав цей тон і він не віщував нічого доброго.

— Мамо, не злись. Не ображайся, будь ласка. Просто так вийшло.

— Я не хочу з тобою розмовляти.

— Можливо, тобі щось треба? Апельсинів, соку?

— Дякую. Влаштуюся на роботу і куплю.

Намагаючись стати непомітнішим, вийшов із палати. Поговорив із лікарем, який, відводячи очі, пообіцяв, що все налагодиться. Пішов у найближчий магазин.

Там купив сік, фрукти, подумавши трохи, взяв баночку червоної ікри. Він знав, що мама її обожнює. Від страху за неї в нього тряслися руки. Він насилу стримувався, щоб не сісти в кут і як маленький хлопчик заплакати. Через якісь гроші мало не втратити матір!

Стримуючи емоції, мовчки все приніс і пообіцяв прийти завтра. Вийшовши, відійшов убік і задимів. Додому їхати не хотілося, на душі було важко. І так поганий, і так.

Постоявши кілька хвилин, глянув на небо. Так яскраво світило сонце, співали птахи, а йому хотілося просто зникнути. Постоявши ще трохи, він рушив до машини, але на півдорозі зупинився. Можливо, треба щось привезти з дому?

Потім він сам не міг пояснити, чому не подзвонив, а повернувся. Зайшовши у відділення, побачив, що його мама заливисто сміється, тримаючи в руках стаканчик із кавою.

А поруч із нею стоїть її подруга в білому халаті. Жінки різко зблідли, а до нього дійшло. Як він міг забути, що тітка Олена лікарка і працює якраз у цій лікарні? Значить, це все просто спектакль? Він секунду постояв у дверях, а потім вийшов, голосно грюкнув дверима. Як він міг у це повірити?

Минуло півроку. Максим переказував рівно 10 000 на місяць. Усі повідомлення від матері, не читаючи, стирав. Жінка кілька разів намагалася поговорити з ним, навіть приїжджала в гості, але він не реагував. Марина знайшла його мамі підробіток і навіть помирилася з нею.

Незважаючи на свою егоїстичність, жінка обожнювала онуку і справді хотіла налагодити стосунки. Але щось зламалося в ньому. Він перестав вірити їй, тільки по-дитячому ображався.

КІНЕЦЬ.