Сьогодні чоловік Олесі повертався з відрядження. Вона чудово розуміла, що всі його відрядження більше нагадували якісь розважальні поїздки на бази відпочинку, ніж ділові поїздки.

Як за уявленням Олесі, потрібно було збиратися в ділову поїздку? Взяти, документи, одяг, засоби гігієни, і все повинно вміститися в невелику сумку. А як в свої поїздки збирався Максим?

Одягу, та різних речей він набирав як на півроку. До того ж обов’язково брав спортивну форму, адже у відряджені він з колегами завжди ходили грати у футбол. Речі для басейну, та сауни. І – ви не повірете – Лижі! Лижі, бляха-муха!! У відрядження!!!

– Олесю, ти навіть не уявляєш, які ж там гори та ліси! Краєвиди, такі, шо очей не відірвати, – розповідав Максим.

– А попрацювати у тебе хоч буде час?  – питала його Олеся.

– Я все контролюю, не переживай – сміявся Максив, клавши у сумку друку пляшку п’ятизіркового.

Взагалі, Олеся чудово розуміла, чому на фірмі, де не покладаючи рук трудився Максим, за ці відрядження вічно йшла завзята боротьба. Адже всім хотілося шикарно відпочити за чужий рахунок, та ще й отримати не погані гроші за відрядження. Олеся, намагалася, викинути з голови думки, що чоловік їздить у ці відрядження, щоб відпочити від неї.

… І ось настав той день, коли Максим повертається з відрядження. Повертається веселий та відпочивший, як з відпочинку, але формально – з тяжкої роботи. Тому зустрічати його потрібно, як короля.

Ще вчора, в суботу, Олеся з самого ранку, поїхала по магазинах, щоб скупитися продуктами. З’їздила і на ринок, щоб купити домашньої сметанки у баби Галі, яку Максим просто обожнював. А ще зварила борщ, тому що Максим їв борщ тільки вчорашній, переконуючи всіх, що перший день після приготування борщ не смачний. Саме тому борщ треба було варити завчасно.

– Добре, що хоч борщ вже готовий, – роздумувала Олеся, нарізаючи м’ясо.

Борщ-борщем, але друга страва для Максима була не менш важлива. На друге обов’язковим пунктом було м’ясо. Ну і куди ж без гарнірчика. А салатик…, з дороги людина, втомлена, і голодна.

Ні, стояти за плитою Олеся завжди любила, їй це приносило задоволення, просто саме цього тижня вона носилася, як на батерейках по роботі, з самого ранку і до пізнього вечора на ногах, були дні, що не вистачало сил приготувати собі вечерю, випивала йогурт і падала у ліжко. Звичайно, що на прибирання, прання, та прасування не вистачило сил, тому купа чистої білизни понуро валялася на дивані, забута хазяйкою. А Олеся, проходячи повз неї, обіцяла собі: – «Завтра обов’язково приберу»

І ось субота, треба варити борщ. Тому прасування та прибирання перенеслися на суботу. Максим приїде ближче вечора, тому вона встигне.

Звичайно, вона встигла. І приготувала все, що любить Максим, і поприбирала, і попрасувала. Вистачило часу, навіть, себе в порядок привести. “Виходжу з метро, ​​розігрівай вечерю,” – написав Максим, і Олеся почала накривати на стіл.

– Оооо, борщ – чоловік вдихнув запах, і обійняв Олесю. – Респект! Привіт тобі дорога!

– Тримай – він простягнув їй сумки, помив руки і, не переодягаючись, пішов на кухню – напевно справді дуже голодний.

А Олеся понесла сумки в кімнату, щоб оперативно розібрати речі, і покласти брудне в пральну машину.

За ці дні Олеся, так втомилася, що ледве стояла на ногах, але розуміла, що зробити це треба сьогодні, бо завтра вже понеділок, , знову на роботу. Вона прийшла з речима до пральної машинки, як раптово, її увагу привернули незрозумілі, дивні звуки, що лунали з кухні. Олесі здалося, що на кухні знаходиться собака, і енергійно п’є воду.

– Звідки у нас собака – подумала Олеся. Поклала одяг на машинку і пішла на кухню.

За столом сидів її Максим і, тримаючи тарілку обома руками, хлебтав з неї борщ. Вона була так вражена, що навіть не могла знайти слів, щоб щось запитати. Але цього і не треба було.

– Ти ж мені ложку на стіл не поклала, от і прийшлось …ось так. А що, так зручно … – абсолютно спокійно пояснив чоловік те що відбувається…

Вона відчула, як у неї всередині піднімається щось темне і страшне, чому немає назви.

Не дуже розуміючи, що робить, вона зробила крок вперед, швидко поклала руку чоловікові на потилицю і різким рухом вмочив його обличчя в тарілку.

– А так ще зручніше, – сказала вона і пішла завантажувати одяг в пральну машинку.