– Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти.

– Так, я вдома, заходь, – відповіла вона і надиктувала адресу.

– Сергію, можеш нас удвох залишити? Я думаю, що нам буде про що з Дариною поговорити, – Софія готуючись до приходу сестри, попросила чоловіка піти в магазин.

Через пів години в двері Софії хтось постукав. Коли жінка відчинила, то ледь не обімліла, бо Софія була не одна, а з дитиною.

Дівчинці було приблизно два роки.

– Не знала, що у тебе є дитина, – зізналася Софія.

– Ну що ж, проходь, будем пити чай.

Дівчина заснула на руках у мами, і Софія спочатку уклала дитину на диван, вкрила теплою ковдрою, а потім вже почала розмову за чаєм з своєю рідною сестрою, з якою вони не бачились три роки, відколи Дарина так негарно вчинила – забрала у сестри нареченого, і втекла з ним за кордон.

Очевидно, що щось пішло не так, як планувала Дарина, бо зараз вона повернулася не одна, а з дитиною, і стала просити допомоги у сестри.

– Знаю, що таке важко пробачити, але як би це дивно не звучало, мені нема куди йти. Олексій дуже змінився після народження дитини, а потім сказав, що наш звʼязок був помилкою і нам треба розійтися.

Він поїхав, а я залишилася одна. Точніше, з Аліною. Ти ж сама розумієш, що з дитиною за кордоном одній важко, я навіть на роботу не могла влаштуватися, тому повернулася додому.

Спочатку я до мами поїхала, але вони з батьком мене навіть на поріг не пустили, сказали, щоб я їхала спочатку до тебе, пробачення просила, – щиро, зі сльозами на очах, зізналася Дарина.

– Щось я не вірю, що мама рідну онучку в хату не впустила, – сказала Софія.

– Алінку я у подруги залишила, так що батьки ще нічого про неї не знають, – поспішила пояснити Дарина.

– Пробач мене, сестричко, якщо зможеш, бо я і в тебе щастя забрала, і сама щасливою не стала.

Дарина розплакалася, Софія мовчки налила їй ромашкового чаю.

За кілька секунд у неї перед очима пропливли події, які вона б воліла ніколи не згадувати.

Софія – старша за Дарину на три роки. Молодша сестра завжди і в усьому намагалася копіювати старшу сестру, то ж не дивно, що коли Софія надумала виходити заміж і привела свого нареченого додому, молодша сестра, за класикою жанру, закохалася в нього.

Родина активно готувалася до весілля, вже й зал був замовлений, і дата торжества призначена, але Олексій ошелешив Софію, що покохав іншу, і весілля не буде.

Він поїхав, ніхто не знав куди. І в цей час також і Дарина оголосила всім, що їде за кордон. Спочатку ці дві події ніхто не повʼязував, але потім таки з’ясувалося, що Дарина і Олексій втекли разом.

Батьки були настільки розчаровані і розбиті вчинком молодшої доньки, що відразу заявили їй, що знати її не хочуть.

Сама ж Софія заледве це пережила, адже як не крути, а це подвійна зрада – двох найрідніших людей.

Та доля була до неї доброю, бо через рік вона зустріла хорошого чоловіка, який зміг залікувати всі її душевні рани і стати для неї надійною опорою і підтримкою.

Сергій був доволі забезпеченим на свій вік, мав дві квартири, в одній вони стали жити з Софією, а в іншій робили ремонт, бо планували здати її квартирантам.

Так що у Софії все, слава Богу, налагодилося, а от у Дарини життя пішло шкереберть – вона залишилася і без чоловіка, і без даху над головою, і без засобів для існування.

– Дарино, якщо ти не проти, я попрошу Сергія, щоб він тобі на певний час тобі свою квартиру віддав? – запитала Софія.

– Ти справді зробиш це для мене? Але чому? – Дарина не могла повірити, що після всього, що сталося, сестра готова не тільки пробачити, але й допомогти.

– Тому що ми – рідні сестри. В мене все добре. І я щиро хочу, щоб так було і у тебе, – Софія обійняла сестру, і відчула, як у її душі наче щось відлягло.

Прощення завжди приносить полегшення.

Джерело