5 років тому мій брат Влад одружився з Софією. Вони познайомилися на благодійному заході, і їх поєднала спільна пристрасть допомагати іншим . спочатку я трохи скептично ставився до Софії, бо не знав її добре, але коли я побачив, яке щастя вона принесла в життя мого брата, мої сумніви розвіялися.

Під час підготовки до весілля я підтримував їх усім серцем, розуміючи, що справжнє кохання важливіше за будь-які упередження, які я міг би мати. Наші батьки також обійняли Софію, і вони були в захваті від того, що їхній син такий щасливий.

Через рік після одруження у них народилася донька Кіра, яка наповнила нашу сім’ю ще більшою радістю. Мій брат і Софія працювали як одна команда, підтримуючи одне одного в кар’єрі і як батьки. Вони стикалися з труднощами, але їхня любов і відданість завжди перемагали.

Одного разу мій брат зіткнувся з деякими невдачами на роботі і розчарувався у своїй роботі. Софія, як мудра жінка, заохочувала його шукати нові можливості.

Коли Кіра підросла, Софія вирішила зробити кар’єру поза домом. Вона знайшла роботу, яка відповідала її навичкам і захопленням, балансуючи між робочими обов’язками і материнськими обов’язками. Я захоплювався її рішучістю та відданістю як сім’ї, так і кар’єрі.

На жаль, не всі історії мають такий щасливий кінець. Вадим і Софія  зіткнулися з важкими часами. Вадиму так сподобалося безробіття, що він не поспішав шукати роботу. Софія все тягнула на собі: роботу, дочку та господарство. А Вадим безтурботно грав на приставці, зустрічався на вихідних з друзями, навіть по дочку в садочок лінувався піти. Поки в Софії не увірвався терпець, і вона подала на розлучення. І я її розумію, не може все жінка тягнути на собі!

Після розлучення Вадим майже одразу знайшов роботу. Ось що буває, коли жінка не дає сидіти на шиї!

КІНЕЦЬ.