– У вас із ним щось було?! Анжела, скажи чесно!

–  Ну, скажімо, було, і що? – відповіла сестра. – Але ж ти сама винна! Нічого було так нахвалювати його. Та й потім, він би все одно тебе покинув. Він мені прямо сказав, що ти йому не подобалася.

Тетяна стояла на порозі кухні, впиваючись пальцями у одвірок. Здавалося, вона ось-ось почне метати блискавки поглядом. Вона до останнього сподівалася, що то не та машина, не той голос і не та рука на чоловічому плечі.

Але реальність виявилася суворою. Сестра сиділа в машині Влада і над чимось дзвінко реготала, погладжуючи його по руці.

Тетяна вдала, що нічого не помітила. Вона просто пройшла повз і попрямувала до під’їзду. Не хотіла влаштовувати сцену на вулиці при сусідах. Але тепер, коли Анжела повернулася додому…

– Ти нормальна?! Після того, як я тобі розповідала, як він мені подобається?!

–  Ой, Тань, не дзижчи, – зневажливо кинула Анжела, махнувши рукою і скривившись.

–  Не дзижчати?! Ти зустрічалася з ним за моєю спиною! Я тобі його показувала, ділилася з тобою всім, думала, ти порадуєшся за мене…

–  Слухай, він же не теля! І не твоя власність! Він просто зробив свій вибір. Таке буває. Співчуваю тобі, сестричко, але ж не пропадати добру?

Тетяна підняла брови і мало не задихнулася від обурення. І це їй казала її рідна сестра!

Здавалося, що це відбувається не з нею, адже вони завжди були дружні, тим більше, різниця у віці між ними була лише два роки…

– Ви завжди маєте бути разом, – казала їм мати. – Нас із батьком колись не стане. Чоловіки йдуть і приходить, а ви один у одного – назавжди. Завжди допоможете, завжди поділитесь, якщо буде важко…

І як все дійшло до того, що сестра тепер змушувала Таню ділитися чоловіком?

Мабуть, варто почати з того, що колись вони вирішили найняти одну квартиру на двох. Здавалося, що так буде зручніше. Тягнути оренду поодинці було дуже непросто, та й удвох банально веселіше. А ще – безпечніше.

– Анжело, вийди, будь ласка, до зупинки, зустрінь мене про всяк випадок, – написала Таня сестрі, повертаючись з чергового побачення пізно ввечері.

Вже потім, коли вони дісталися додому, Таня розповіла Анжелі, що на сайті знайомств їй попався ще один дивак.

Поліз цілуватися, зовсім не звертав уваги на її заперечення, говорив, що їм потрібно «налагодити контакт», щоб зрозуміти, чи вони підходять один одному, чи ні.

– Я йому кажу, що мені неприємно, а він лізе в обличчя! Уявляєш? Сказав, мовляв, навіщо витрачати час, тяжіння або є, або його немає.

– Я хотіла піти, а він слідом пішов. Я злякалася. Мало, раптом він зовсім неадекватний, кинеться ще… , що підстрахувала.

Таня взагалі часто ділилася з Анжелою історіями з сайтів знайомств. Зазвичай це було порівняно безнапасне. То безробітний хлопець, який на першому побаченні попросив позичити грошей на таксі.

То «наречений», який жив із мамою, і одразу покликав до себе, аргументуючи це тим, що мама ставиться з розумінням. А скільки було тих, хто у відповідь на питання про роботу, відразу влаштовував скандал і називав її меркантильною…

Тим часом, Таня не мітила в утриманки. Іноді чоловіки першими запитували, ким вона працює та скільки заробляє. Таня бентежилася, але відповідала без образ. Хотіла дати зрозуміти, що вона здатна сама подбати про себе.

– Не знаю, що зі мною не так… Мені ж лише хочеться, щоб чоловік дбав про мене, не заглядав у пляшку, був здатний підтримати розмову і працював.

– Якщо ще й з захопленнями збігаємося – взагалі чудово, – журилася Таня після чергового побачення, зітхаючи.

–  О-о, хороша моя, та такого ще знайди потрібно. Нехилі в тебе запити… – відповіла їй тоді Анжела.

Таня сиділа і не розуміла, у чому проблема. Адже вона хотіла рівно те саме, що була готова запропонувати сама.

Вона вже майже зневірилася, як з’явився він. Влад.

Влад був іншим. Ну, як мінімум, тому, що він не наполягав на зустрічі прямо тут і зараз. Перед першим побаченням вони переписувалися цілий тиждень. І Влад терпляче чекав.

Демонстрував зацікавленість, але, водночас, поважав особистий простір. Він не намагався зарозумітися, чи грубо загравати з Танею, просто писав щодня, питав, як у неї справи, а потім усе це переходило у довгі діалоги.

На першому побаченні з’ясувалося, що він живе окремо, працює інженером, та любить собак. На третьому він зізнався, що любить обговорювати все “словами через рот”. На п’ятому – вони грали у карткову гру з питаннями. Владу випало: «Що для тебе зрада?»

– Був у мене такий випадок… – сказав він, трохи подумавши. – Жінка надсилала свої фото іншим чоловікам. Сама розумієш, якого змісту. Мені сказала, що нічого такого в цьому не бачить.

– Мовляв, фізичної зради немає. А я дотримуюсь іншої думки. З того часу все обговорюю на березі. І зради, і ставлення до шлюбу, та дітей.

–  Мені б таке також не сподобалося, – погодилася Тетяна.

Після цього побачення вона почувала себе так, наче у неї виросли крила. У грудях повіяло легким вітерцем надії.

Звісно, вона поділилася своєю радістю із сестрою.

– Здається, я нарешті знайшла того самого, – сказала Таня. – Він такий… ну ось, як треба. І добрий, і дітей любить і розуміє.

– Розмовляти готовий, на компроміси йти. При цьому робота в нього непогана, квартира своя, ніхто нас не виставить, якщо щось не так складеться.

– Ну, нормальний начебто. А покажеш фото? – Попросила сестра.

І ось після цього моменту Влад став писати все рідше. На одну із зустрічей не прийшов, пославшись на втому. Добре, що попередив заздалегідь.

Проте він продовжував писати, хоч і рідко, і навіть кликав у гості. Востаннє вони бачилися три дні тому.

Тоді Таня списувала все це на зайнятість і небажання писати сто разів на день. Ну, може, він вирішив, що їхні стосунки встаканилися і немає потреби спілкуватися настільки щільно.

Хоча їй, звичайно, не подобалося, що він то з’являвся, то зникав, не пояснюючи це.

– Це ж виходить… – Таня схопилася за голову. – Він зустрічався з нами обома одночасно?!

Анжела знизала плечима. Здається, їй було байдуже.

– Він поки що нічого нікому не обіцяв. Ні мені, ні тобі, – байдуже відповіла вона.

Повисла тиша. Потім Таня зірвалася з місця та пішла збирати речі.

– Гей, ти куди? – стурбувалася сестра.

–  Не знаю поки що. Але й жити з тобою більше не можу. Ти мало того, що відвела у мене мужика, ти ще й  вибачитися не зволила!

–  А що мені тепер робити? Нам за тиждень платити за квартиру та комуналку! Ти взагалі теж у ванній плескалася і електрику палила! – Анжела схрестила руки.

– А ти Влада попроси, хай тебе пожити пустить. Якщо ви тепер пара.

– Ой, вічно ти зі своїми ідеалами… – сестра заплющила очі.

–  Знаєш, мені не так уже й багато треба. Просто, щоб близькі не встромляли ніж у спину, – сказала Таня і продовжила збирати речі мовчки.

Вона пішла, не озираючись. Стоячи біля під’їзду, написала подрузі та запитала, чи можна переночувати в неї. Подруга не відмовила.

Юля зустріла Таню у розтягнутій футболці, яка явно була на кілька розмірів більшою, ніж потрібно. Волосся, як завжди, зібране в хвіст.

– Ти вже вибач, не була готова до гостей. Що вже є.

Юля поставила на стіл пляшку червоного, банани та нарізний батон із банкою шоколадної пасти. Мабуть, не найкраще поєднання, але Таню більше підкупив факт теплого прийому.

Спочатку вона відмахнулася, коли Юля попросила розповісти, що трапилося. Потім трохи заспокоїлася і описала подію.

– Юліє, розумієш… Він же ідеальний, я такого й шукала. А Анжелка… – Таня тяжко зітхнула і відвела погляд.

–  О-о, – сказала подруга. – Ідеальний, кажеш? Тобто, для тебе мужик, який зустрічався з двома жінками одночасно – це ідеал? І він же знав, що ви сестри. Та в нього напевно цілий гарем із таких довірливих!

Таня задумливо закусила губу, замислившись. А й справді…

– Радуйся, що він від тебе відваливсяся, – Юля різко махнула рукою. – І з Анжелкою. так само. Хай їй роги ставить, а не тобі. Зате тепер знаєш, на що вона здатна.

Таня якийсь час мовчала, а потім підняла келих.

– А знаєш що? За правду! – сказала вона тост.

Так, на душі все ще було важко і бридко. Та Таня зрозуміла: рано чи пізно все одно б це сталося. То хай краще рано, а не пізно…

А що ви скажете про вчинок сестри? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.