Мати Тетяни тільки раз, і то на весіллі, бачила сваху. Жінка здалася їй химерною, самовдоволеною і нахабною.

Такі висновки вона зробила, виходячи з одягу та манери поведінки Наталії Микитівни.

– Егоїстка, – прошепотіла вона на вухо дочки, побачивши матір зятя.

– Я з нею не хочу спілкуватися.

– Ніхто тебе й не змушує, – відрізала у відповідь Тетяна.

– Ви, може, бачитеся вперше і востаннє.

Більше мови про Наталю Микитівну не заходило. Через кілька років, ставши вдовою, свекруха переїхала ближче до єдиного сина.

Дізнавшись, що сваха тепер живе в одному з нею місті, Марія Борисівна спробувала налагодити з нею стосунки.

Кілька разів вона кликала її до себе в гості, познайомила з подругами, й навіть ходили з нею в театр.

Жінка була впевнена, що тепер зі свахою вони, чи не найкращі подружки, тож на її дні народження Марія Борисівна буде найважливішою гостею.

Проте дні минали, а Наталя Микитівна все ще так і не запросила “родичку”.

Намагаючись якось це пояснити, жінка зателефонувала дочці, й майже відразу ж перейшла до теми, що її хвилювала.

– Подарунок Наталії Микитівні уже купили? – спитала Марія.

– Так, уже придивилися, але ще не купили, – коротко відповіла Тетяна.

– Вас уже покликали? – солодко поцікавилася жінка, сподіваючись, що дочку та зятя сваха ще теж не запросила на день народження.

– Так, у суботу до п’ятої години, – без жодної задньої думки промовила дівчина.

Однак те, що сталося далі, вибило Тетяну з колії. Замість слів, вона почула в слухавці несамовитий вереск.

Дівчина не одразу зрозуміла, що сталося. Заспокоївшись, мати пояснила їй свою реакцію.

– Усіх покликала, навіть моїх подруг, а мене ні! Чому?

– Не знаю, – розгублено відповіла Тетяна. – Мабуть, потім покличе…

– Потім? Це коли? За рік? – процідила крізь зуби Марія Борисівна. – Я перед нею розпиналася, а вона навіть запросити на свій день народження мене не хоче! Дізнайся, чи покличе твоя свекруха мене, чи ні?

– Якось незручно і безглуздо це виглядатиме, – дівчина трохи здивувалася від слів матері.

– Тобі важко дізнатися?!

– Напирала мати, не збираючись так просто відступати та здаватися.

– Мамо, я не натякатиму свекрусі, що треба тебе запросити. Якщо вона не кличе, то це її вибір.

– Я для неї все, а вона ось так показала, де моє місце?

– Марія Борисівна з новою силою заплакала.

Тетяна, не знаючи, як заспокоїти матір, пообіцяла поговорити зі свекрухою, та про все дізнатися.

Після цієї обіцянки дівчина відчула себе вкрай ніяково. Вона розуміла, що мати дійсно засмучена, але втручатися у їхні стосунки зі свекрухою не хотіла.

Проте, Марія Борисівна дзвонила дочці через кожну годину, і цікавилася, чи поговорила вона зі свекрухою.

Тетяна зрозуміла, що даремно бовкнула зайвого і, зібравшись з думками, вирішила поговорити з нею.

Наступного дня після роботи дівчина заїхала до Наталії Микитівни, заздалегідь попередивши про свій приїзд.

– Щось трапилося, Таню?

– Ну… – невістка зам’ялася. – Просто мені вчора дзвонила мама і казала, що їй здається, ніби ви образилися на неї.

– Образилася? Я? На що? – здивувалася свекруха, спохмурнівши.

– Вона зробила такі висновки, бо дізналася від подруг, що ви всіх запросили на свій день народження, окрім неї. І це маму сильно засмутило.

– Знаєш, Таня, я давно вже хотіла тобі сказати… У нас із Марією Борисівною різні погляди на життя. Ми з нею ніколи не були близькі, і, чесно кажучи, мені здається, що краще нам триматися трохи далі одна від одної, – Наталя Микитівна зітхнула.

Тетяна розуміючи кивнула, знаючи, якою занудною і задушливою може бути її мати.

– Ти заспокой її, запроси кудись, щоб вона не почувала себе непотрібною! – Запропонувала жінка.

– Навіщо ви тоді приходили до неї в гості? – Запитала Тетяна, якій навіть стало прикро за матір. – Будь ласка, ще раз подумайте. Може, таки варто запросити її?

Наталія Микитівна замислилася на мить, а потім заперечливо похитала головою:

– Ні, Таня. Краще не будемо. Нехай все залишається, як є.

Тетяна попрощалася зі свекрухою, і поспішно покинула квартиру, почуваючись розгубленою.

Тепер дівчина мала якось повідомити матері погані новини.

Коли Тетяна повернулася додому, її телефон задзвонив. То була мати.

– Ну, що? – спитала вона нетерпляче. – Що сказала ця егоїстка? Мабуть, сказала, що забула, і почала перепрошувати?

– Ні, – Тетяна глибоко вдихнула. – Я поговорила зі свекрухою. Вона сказала, що вважає за краще тримати дистанцію, тому не збирається запрошувати тебе на свій день народження.

У слухавці настала цілковита тиша. Дівчині навіть здалося, що вона розтяглася на кілька годин.

– Як вона могла?! Після всього, що я зробила для неї! Я їй дзвонила, запрошувала, водила в театр! А вона навіть не спромоглася запросити мене! – обурено закричала мати.

Тетяна мовчала, не знаючи, що їй сказати, та як її заспокоїти. Ситуація справді виглядала не дуже красиво.

– Слухай сюди, – несподівано випалила мати, її голос став жорстким. – Якщо ти підеш на день народження до цієї погані, ти мені більше не дочка! Зрозуміла?

Тетяна, яка не очікувала почути такий ультиматум, завмерла від несподіванки:

– Мамо, ти серйозно?

– Абсолютно. Або вона, або я! Вибір за тобою, – сказала жінка і поклала слухавку.

Тетяна знітилася, відчувши небувалу раніше розгубленість.

Їй здавалося, що вона опинилася між двома вогнями: з одного боку – мати, яку вона обожнює, з іншого – свекруха, яка стала частиною її життя.

З Наталією Микитівною вони добре ладнали, і Таня знала, що якщо не прийде на її день народження, то мати чоловіка сильно на неї образиться.

До суботи дівчина міркувала, як краще вчинити. О дванадцятій дня, за три години до свята, Марія Борисівна зателефонувала дочці, та попросила приїхати.

– Серце прихопило…

Тетяна підозрювала, що мати симулює, бо не хоче, щоб вона поїхала на день народження Наталії Микитівни. Але водночас переймалася – а раптом справді та нездужала, а вона проігнорує. Тож довелося їхати.

До восьмої вечора мати вдавала з себе хвору, щоб дівчина нікуди не поїхала. Тетяні довелося зателефонувати свекрусі, та вибачитися за свою відсутність з поважної причини.

А мати була дуже рада тому, що змогла хоча б таким чином помститися свасі.

Чи слушно вчинила іменинниця, не запросивши на урочистість сваху? Як вам витівка матері, стосовно хвороби?

Пишіть в коментарях, що думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.

КІНЕЦЬ.