Я в Іспанії працюю вже добрих 15 років.

Ну ви ж розумієте, чого всі жіночки так
рвуться закордон?  Там зарплати високі. Мені ще й пощастило потрапити у
родину хороших сеньйорів.

Вони дуже добре до мене відносилися, давали легку
роботу. Та і чесно, я вже так звикла до них, мову на відмінно вивчила.

І щоліта давали мені відпустку, аби я поїхала до рідних у Чернівці. Побуду тут
місяць чи більше, онуків та діток побачу.

У мене є старша донька Руслана та молодший син Роман.

Руслана закінчила школу із золотою медаллю, отримала червоний диплом.

Зараз працює бухгалтером на одній будівельній компанії. Мій зять хороший
чоловік, відкрив своє СТО і сам ремонтує машини.

Правда, колись у них цього
всього не було, роками робили кар’єру. Я в ті ранні часи допомогла їм купити
житло, зробити ремонт. А зараз час від часу на онуків грошенята підкидаю, їх у
мене аж 3.

А ось Роман щось геть від світу відбився. Університет так і не закінчив,
перебивається тимчасовими заробітками. То десь таксує, то на складі
охоронцем працює.

Мав таку гарну жінку Соломію, вона йому донечку Ангеліну
народила. Однак, у них родинне життя не склалося, швидко розлучилися.

Я розумію, що це провина мого сина, адже він геть не цінував жінку та донечку.
Зараз у нього є якась пасія на боці, але мене то не цікавить.

З колишньою невісткою я підтримую спілкування, інколи надсилаю для Ангелінки якісь
солодощі, одяг, подарунки. Одразу сказала синові, що не збираюся сплачувати
за нього аліменти.

Тільки коли пересилаю передачку Соломії, то можу тихцем
заховати 50 євро. То ж для моєї онуки!

І от 2 тижні тому приїхала додому. Молодший онук Олежик йде у 1 клас, ми з
Русланою вирішили підготувати його до школи. Купили новесенький портфелик,
спротиву форму, зошити та альбоми, набір кольорових фломастерів та
олівчиків.

Сума вийшла така кругленька, майже 14 тисяч. І це ще ми не
замовили йому додому спеціальний письмовий стіл для уроків!

А наступного дня вирішили гостину зробити. Я ще й запросила Соломію та
Ангеліну, аби вони прийшли. Руслана так нейтрально відреагувала на колишню
родичку, вона і так мала багато справ на кухні.

Так ще й вийшло, що Олег та Ангелінка однолітки, але хлопчик на місяць
старший від дівчинки. І я вирішила розпитати, як у внучки триває підготовка до
школи:

– Все нормально. Кума віддала портфелик для Ангеліни. Чекаю, поки аванс
прийде та піду з нею на базар.

– На базар?

– Так. Там дешево. Бо подивилася на цінники в магазині та ледь не посивіла.

Добре, що нам у школу треба тільки спідничку та камізельку. Мама казала, що
десь знайде мої шкільні бантики.

Мені, якщо чесно, стало трохи шкода невістку. Адже вона сама тягне на собі
виховання Ангелінки, хвору маму-діабетика. А зарплата у неї невисока, 9-10
тисяч гривень.

І я хочу, аби всі мої онуки виглядали гарно у школі. Тому після гостини підійшла
до Соломії та тихо запхала їй до кишені 300 євро:

– На, будеш мати на гарну форму.

– Та ви що, не треба.

– То для онучки. Скажеш, що бабуся сюрприз зробила.

Але це побачила Руслана. І ввечері на мене чекав серйозний допит:

– Мамо, то чужа людина! Нащо ти їй такі великі гроші даєш?

– Так то для онучки.

– Соломія давно розлучилася з Романом, а ти їй досі якісь подачки носиш. У
тебе що, інших справ нема? Он маєш моїх дітей.

Тоді я вже не витерпіла і вирішила вичитати моралі доньці:

– Слухай, Ангелінка така сама онучка, як твої пацани.

І їй дуже не пощастило з
татом. Певно, десь я припустилася помилки у вихованні Романа і хочу зараз
залагодити провину.

А ти до моїх грошей не пхайся. Якщо така розумна – то
збирай валізи і їдь зі мною на заробітки.

Руслана на мене образилася. Хлопці у гості приходять, але вона не дзвонить
навіть.

Але хай трісне вже з тої образи. Певно, жадібна до моїх грошей. Але я надалі
буду допомагати хоча б якось невістці. Адже Ангелінка має такі ж рівні права, як
діти Руслани.

Я люблю своїх малюків однаково. І засуджую тих свекрух, які після
розлучення забувають про онуків.