Стосунки Славка і Олени ледь не розвалилися ще до весілля.

Ситуацію змінила майбутня теща, яку закохані запросили на вечерю.

З’їхалися Славко з Оленою місяць тому. До цього вони зустрічалися приблизно рік.

Протягом цього року вони найчастіше обідали, чи вечеряли у кафе, чи ресторанах.

Але іноді Олена заявляла, що хоче побалувати коханого вечерею, приготовленою власноруч.

Це завжди була якась складна страва під девізом «романтична вечеря – не привід наїдатися». Найчастіше із якихось незнайомих екзотичних овочів.

Не вміла Олена готувати всю цю екзотику, чи екзотика в наших краях продається незріла, але майже завжди її кулінарні старання виходили не дуже їстівними.

Проте свічки, гарна романтична обстановка робили свою справу.

Славко розчулювався гарним виглядом страв, новими назвами, хвалив спроби і старання дівчини, і не нервувався від результату. Зрештою, їжа і справді не головне під час побачення.

І от Славко запропонував Олені жити разом. А вона ще й без роботи залишилася. Ну і старалася щодня приготувати щось таке, наприклад, як авокадо з ікрою і креветками.

Дня через три, втомившись пробувати щось із невимовними назвами, Славко зайшов на кухню, глянув на дружину і похитав головою.

-Олено, не мороч собі голову з тими своїми екзотиками! Я просту їжу люблю. Гречка з котлетою, чи макарони з куркою – чудові ж страви! – сказав він.

Олена здивовано глянула на чоловіка.

-Нічого ти не розумієш, – пирхнула вона і пішла в кімнату.

Наступного дня вона приготувала якусь строкату піраміду з овочів – рататуй.

Скуштувавши не проварені овочі, Славко мовчки встав з-за столу, взяв телефон і… замовив піцу.

Олена не вірила своїм очам. Вона дуже образилася. Вона так старається готувати йому корисні страви, а він цього не цінує.

Жіночі сльози зробили свою справу… Славко скасував замовлення піци, забрав свої слова назад і зʼїв третину напівсирих овочів.

Через кілька тижнів хлопець зрозумів, якою це було помилкою.

Ніколи не можна робити щось через себе для другої половинки. Не любиш овочі – не їж овочі і вже тим більше не нахвалюй господиню за погану їжу…

Але час назад не відмотаєш – Славко поступився сльозам, здався і Олена твердо вирішила не звертати зі шляху освоєння екзотичної, а головне – корисної кухні.

Славку її вишукані страви подобалися вкрай рідко, але не їсти він не міг. Олена ж дулася і надовго ображалася.

Тому він їв і нахвалював. А сам уже був готовий розлучитися з нею, хоч і розумів, що це нерозумна причина.

Коли Олена запросила на вишукану вечерю свою маму з новим чоловіком, вона була абсолютно впевнена у своїх кулінарних здібностях.

Принаймні сама вона їла те, що готувала, та й Славко теж не скаржився.

Мама в Олени – жінка прямолінійна. Салатики, хоч і були незвичні, все ж таки були сприйняті з інтересом.

Один мамі навіть сподобався. А ось черговий «рататуй»…

Мама мляво поколупалася в страві, яку горда Олена представила, як найскладніше своє творіння і заявила:

-Це неможливо їсти, дорогенька. Якщо ти годуватимеш цим чоловіка, він точно скоро втече. Наступного разу прийду на вечерю, коли ти навчишся смажити нормальні котлети і пекти пиріжки з капустою.

Після того, як мама пішла Олена проплакала весь вечір.

Славко втішав її, як міг. Але спочатку він зізнався, що сам не любив ці «корисні страви», а їв їх тільки тому, щоб її не засмучувати.

-Нікуди я не втечу, не переживай. Ну треба було одразу сказати тобі, що мені в принципі сирі овочі не подобаються.

Потім то пізно було, то підходящий момент не міг підібрати, то слів не знаходив, то не хотів сваритися. Та ти ж і слухати не стала б мене, так? А котлети, до речі, мама мене вчила готувати. Щоправда, не знаю, чи зможу зараз. Давай завтра купимо готовий фарш і разом спробуємо приготувати, гаразд?

Котлети у них вийшли з п’ятого разу. А ось пиріжки готувати Олена навчилася дивовижні.

І піцу вдома готує чудову. А історію про «високу кухню» тепер як анекдот згадує…