– Познайомтеся з моєю мамою Оленою Петрівною та сестрою Вікою.

Славко зустрів майбутню тещу біля входу в кафе й провів усіх до столика. Він сам вибрав цей тихий і затишний заклад, щоб майбутні родичі змогли ближче познайомитися один з одним та поспілкуватися без гучної музики.

Заодно і обговорити питання, пов’язані з майбутнім весіллям. Його наречена Олена запізнювалася. Мама нареченого і мама нареченої мовчали, нишком розглядаючи один одного.

Віка, сестра Славка, попросила його вийти з нею на кілька хвилин і почала виказувати йому:

– Що ж ти не міг свою наречену заздалегідь сюди привезти, чому ми на неї всі чекаємо?

Віка була примхливою панянкою і не любила, якщо в центрі уваги опинялася не вона. Зауваження сестри ще більше збентежили Славка, котрий і так хвилювався. Усі сиділи за столом і мовчали. Прийшла Олена.

– Вибачте, будь ласка, затори, пів години витратила, – говорила дівчина, сідаючи за стіл.

– Я вже не знав, що й робити, нарешті ти прийшла, – прошепотів дівчині на вухо наречений.

Олена підморгнула йому у відповідь і щиро посміхнулася – зараз усе зробимо, мовляв!

Мама Олени попросила офіціанта розлити ігристе і сказала:

– Любі Олена Петрівна й Віка! Я хочу підняти цей келих за наше знайомство, і нехай воно переросте у міцну дружбу!

– У тебе мама завжди така серйозна чи в неї щось трапилося? – тихо спитала Олена у Славка.

Справді, Олена Петрівна сиділа за столом, але у спільній розмові не брала участі. Вона відбувалася лише загальними словами, якщо до неї хтось звертався. Було видно, що вона намагається приховати невдоволення від того, що її син одружується.

Вона періодично окидала короткими незадоволеними поглядами наречену та її маму. Славко й Олена нічого не помічали довкола. Олена попросила слово:

– Ми зі Славком все вже вирішили. Ми обоє працюємо, знімемо квартиру в оренду й житимемо окремо.

– Навіщо витрачати гроші?! – не зрозуміла її мати. – Ви можете у нас поки що жити. Трикімнатна квартира, місця вистачить.

І одразу вступила мати нареченого, Олена Петрівна:

– А я взагалі вважаю, що з весіллям поспішати не варто. Треба краще пізнати спочатку один одного, а потім уже одружуватися.

– Мамо, ми з тобою вже говорили на цю тему, – зупинив Олену Петрівну її син. – Усе вже вирішено.

– Але я просто не розумію, навіщо поспішати. Ви тільки закінчили інститут, треба приділити час кар’єрі. Зрештою, просто заробити грошей.

Славко взяв її за руку, – мамо, дякую за турботу, але ми вже все вирішили. Весілля відбудеться.

Він м’яко дав зрозуміти своїй матері, що розмова на тему скасування весілля закрита.

Більше у розмові майбутня свекруха не брала участі. Незабаром вони з Вікою пішли, пославшись на справи. Марія Олександрівна бачила, що молода пара трохи зажурилася після такого відходу і вирішила їх підбадьорити:

– Якщо вирішили одружитися, то тільки вперед! – весело сказала вона.

Молоді відгуляли весілля. Пішли жити на орендовану квартиру. Марія Олександрівна відвідувала їх, але завжди чекала запрошення, сама не приходила.

Якось, зайшовши до них у гості, Марія Олександрівна застала Славка й Олену на кухні. Вони про щось жваво сперечалися.

– Краще буде, якщо в комору ми переобладнаємо під вбиральню. Так більше місця буде і не треба буде зайві шафи ставити у кімнаті, – говорила Олена.

– Про що це ви, чути навіть у коридорі? – здивувалася Марія Олександрівна.

– Ой, мамо! У нас така новина, ти навіть не повіриш! – сказала дочка.

Марія Олександрівна не розуміла, що відбувається.

Ми переїжджаємо у свою квартиру! – урочисто промовила дочка. – Олена Петрівна віддає нам свою однокімнатну квартиру, яка їй дісталася у спадок. Щоправда, за умови, що ми зробимо там ремонт. Яка ж я рада! От уже не чекала від неї такого щедрого подарунка, – сміялась Олена.

– А твоя мама не жартує? — спитала Марія Олександрівна, але той радісно підтвердив слова дружини.

– Так. Мама мені сказала, що вона була проти нашого шлюбу, але зараз, коли минуло вже два місяці, вона бачить, що у нас все добре, і хоче загладити свою провину. Пропонує мені бабусину квартиру з умовою, що ми зробимо ремонт. Ось ми зараз обговорюємо, що робити.

– Славко хоче ремонт одразу робити у всій квартирі, а я йому кажу, що для нас це дорого, треба робити частинами, – Олена вже щасливо сміялася.

– Ану, розкажіть, що ви там задумали! – сказала Марія Олександрівна, розглядаючи папери, розкидані по столу.

Водночас було ухвалено рішення, що ремонт треба робити одразу й повністю. Було ясно, що без кредиту не обійтися. Марія Олександрівна запропонувала допомогу. ВОна мала якісь заощадження.

– Як добре, дякую, мамо!

Коли втомлений зять пішов у кімнату, Марія Олександрівна тихо запитала доньку:

– А квартиру вже оформили на Славка, чи ще ні?

– А яке це має значення? Олена Петрівна обіцяла її своєму рідному синові. Ми вже там були всі разом, оглядали квартиру, і свекруха нам сказала, що це наша квартира. Не буде ж вона обманювати свого рідного сина? – здивувалася Олена.

– Якщо за документами квартира не оформлена на Славка, то навіщо робити ремонт? Ви зачекайте. Олена Петрівна була незадоволена вашим шлюбом, а тепер квартиру вам дарує? Запам’ятай, дочко, все, що стосується нерухомості, треба спочатку оформляти на папері, а потім вкладати гроші.

Ось я не вірю, що після ремонту ставлення свекрухи до тебе зміниться, – Марія Олександрівна переконувала дочку, і та вже почала сумніватися.

– Мамо, а як мені це з’ясувати?

– Я завтра з реєстру дізнаюся, кому належить квартира, а ти вмов Славка, щоб він оформив документи на своє ім’я. От і подивимося на реакцію Олени Петрівни, – запропонувала донька матері. – І нічого не плануйте, поки документи не впорядкуєте. Обіцяй мені!

Олена вирішила чоловікові нічого не говорити, нехай мама спочатку все дізнається.

Наступного дня на Марію Олександрівну чекав сюрприз. Вона зробила запит і з’ясувала, що цю квартиру два місяці тому було оформлено на доньку Олени Петрівни Віку.

Саме тоді, коли Славко та Олена одружилися.

– Ну, дає сваха! Значить, вирішила за рахунок сина та невістки безкоштовно ремонт у квартирі доньки зробити, – дивувалася Марія Олександрівна.

І як вона зараз усе це пояснюватиме? Марія Олександрівна подзвонила дочці і все їй розповіла. Та не повірила.

– Мамо, я на власні вуха чула, як вона сказала, що квартиру віддає Славку з умовою, щоб ми зробили ремонт!

– Олено, давай перевіримо все до кінця. Розкажи все Славку.

– Він не повірить, та й я не вірю.

Олена все розповіла чоловікові. Вони поїхали у гості до Олени Петрівни. Та дуже здивувалась, коли їх побачила.

– Мамо, ми ненадовго. Хочемо сказати тобі дякую за квартиру. Давай сходимо завтра до нотаріуса, щоб оформити документи на квартиру. Ти ж даруєш її мені.

– Ой, а я завтра на роботі, не зможу відпроситися, – одразу заявила свекруха.

– Так і ми працюємо, тож я призначив зустріч на пізній вечір, щоб ми все встигли.

У свекрухи забігали очі. Було видно, що вона вигадує причину відмови. Славко зрозумів, що теща була цілком права. Олена Петрівна наче щось згадала:

– Ой, а я не пам’ятаю, куди я поклала документи. Стільки паперів треба тепер знайти…

– Мамо, ми знаємо, що ти оформила квартиру на сестру, навіщо ти все вигадуєш?

Олена Петрівна, розуміючи, що далі відмовлятися марно, почала виправдовуватися:

– Ну і робили б ви ремонт своїй рідній сестрі, не збіднієте! Ти рідний брат, ви з дружиною обоє працюєте.

– Тобто ти вирішила, що ми зробимо ремонт, а там житиме потім Віка?

– Ти розумієш, сину, ти тепер свою зарплату витрачаєш на молоду дружину, а нам зовсім не допомагаєш. Ремонт ми не потягнемо, а ви могли б там жити якийсь час. Ви робите ремонт і живете там, наприклад, рік. На мою думку, це справедливо.

– Як ви можете! – не витримала Олена. – У нас своїх грошей не вистачить, ми вже хотіли брати кредит і моя мама готова була додати грошей. І все це тільки для того, щоб зробити ремонт для вашої дочки. Яка ж ви…

– А це не твоя справа. Ну, взяли б кредит, молоді, ще відпрацюєте, – обурювалася свекруха.

Славко мовчав. Потім він узяв дружину за руку, і вони пішли. Він більше не спілкувався з матір’ю та сестрою.

Ті теж не хотіли їх бачити, оскільки вважала, що вони були праві.

Ось тільки їм не пощастило з невісткою.

– Олена з матір’ю знайшли хорошого хлопця.

– Тепер він тільки їм допомагає, – невдоволено говорила Олена Петрівна доньці. – Про нас зовсім забув.

Славко з Оленою переїхали до Марії Олександрівни і почали збирати гроші на внесок за кредит на квартиру…

Отак і склалося життя в молодих…

КІНЕЦЬ.