Набагато простіше жилося і працювалося, коли я не був самотній. Поруч були дружина і донька, і якось тягар після робочого дня випаровувався за сімейною вечерею. Тепер, коли моєї дружини більше немає, а в доньки власне життя, я почуваюся немічним і вічно хворим.

Кістки ломить, ходити важко, на роботі все частіше натякають, що пора б мені вже на пенсію, а мені страшно. Якщо піду зараз, пенсія буде невелика, відкласти на відбудову дачі або на комфортне життя вже не вийде. І бог із ними з поїздками кудись або купівлею нових меблів, але дачу добудувати хотілося б.

Щоб остаточно переконатися в тому, що я можу йти з роботи, я сказав дочці, що подумую про пенсію. Вона одразу зраділа, ніби це була найкраща новина за останні дні.

– Татку, нарешті! Ти і так працював усе своє життя, а тепер заслужив на відпочинок. Зможеш на дачі довше бути, навіть якщо захочеш зимувати там, ми з Артемом котел гарний купимо і заїжджати частіше будемо. А влітку добудуємо вже веранду.

– А як же гроші? На пенсію особливо будматеріалів не купиш…

– Забудь про гроші. І я, і Артем працюємо, невже не зможемо допомогти тобі? Взагалі ні про що не турбуйся, ми і з ліками допоможемо, і з продуктами. Звільняйся зі спокійною душею.

Я на це частково і розраховував. Дачу ж я будую не для себе, а на майбутнє дітям і онукам, а продукти і ліки я і сам якось потягну.

Я жив у солодкому невіданні і гарному настрої близько двох місяців, не здогадуючись, що зять тихо ненавидить мене за те, що я звільнився. Він у сім’ю скупився гроші вкласти, а тут донька почала просити скинути трохи грошей мені на карту або свої віддавала мені.

Артем мовчав-мовчав, а за святковим столом на день народження все висловив мені. Як батьки не повинні ставати тягарем для своїх дітей і який я нахабний, що прошу в них гроші двічі на місяць, хоча я жодного разу сам не просив.

Було дуже неприємно. Донька намагалася мене втішити, говорила, Артем зайвого бовкнув, тому що в нього на роботі не все гаразд, але я прекрасно розумію, що він сказав те, що думав. І справді, у нього сім’я, свої батьки є, яким допомагати потрібно, а тут я зі своєю пенсією…

З одного боку, я заслуговую на допомогу доньці, але якщо це заважає її щастю, напевно, варто повернутися на роботу, доки з дачею не закінчу. Потім уже мені на все вистачить, але поки будівництво триває, доведеться самому гроші на нього шукати.

КІНЕЦЬ.