Ну, ви бачили цих бабусь в автобусі, які в старомодних беретах, з якимось диким макіяжем і всі в золоті? Сто кілець, величезні сережки, ось це все? І золото ще таке червоне, аж руде. На мідь схоже.

Загалом, нещодавно свекруха подарувала мені таку обручку. Золота каблучка з фіанітами. Саме така, якою ви собі її уявили.

Сказала, що це величезний скарб і передається він від свекрухи до невістки не одне покоління. Типу на щастя, на міцний шлюб і таке інше. Я, як його надягла, мені навіть погано стало.

Величезне, колір невідповідний, ця бірюза зовсім не пасує ні до чого. Загалом, кошмар. Але довелося прийняти. Я подякувала, посміхнулася. Але прикрасу, ясна річ, вирішила зберігати вдома, десь поглибше в скриньці.

Так ось. Місяця за два ми зі старшою донькою ходили на прогулянку. Дорогою зайшли до місцевого торговельного центру. Діти люблять там бігати. Їм подобається, коли багато людей, все різнобарвне і можна погуляти дрібними магазинчиками. Та й я сама не проти. За черговим поворотом натрапили на куточок ювеліра. Там продавалася купа всякої нісенітниці, але дочку зацікавило не це.

Молодий та енергійний ювелір весело розповідав про свою професію, розважав чергу, радив, що можна купити, та паралельно у куточку ремонтував прикраси клієнтів.

На цей раз він колупався з ланками в браслеті однієї миловидної дівчини. Ми з дитиною трохи постояли, обговорили товар і пішли далі. Але про себе я запам’ятала це місце.

На носі був День народження старшої дочки, і цей ювелірний куточок ніяк не виходив у мене з голови. Там же можна переплавити виріб або зробити його більш сучасним. Так, ви все правильно зрозуміли. Одним махом зробити дві справи одразу. Позбутися жахливого кільця, подарованого свекрухою. І, звичайно, створити щось нове для малої. Буде в неї перша жіноча дрібничка.

Виявилося, поміняти, переробити або зовсім переплавити виріб зараз не проблема. Потрібен лише матеріал та оплата за роботу. Ми дістали бірюзу. Я навіть знайшла в Інтернеті статтю, де йдеться, що вся надприродна сила кілець знаходиться саме в їхньому камінні. А оправа це просто метал.

Ювелір постарався на славу і навіть покрив нове кільце спеціальним сплавом, щоб воно не було таким червоним, а набуло більш благородного відтінку білого золота. Шикарний результат та ще й дуже сучасний.

Звичайно ж, свекруху було запрошено на свято власної онуки. Я взагалі проти неї нічого не маю. Ну, у кожного є якісь свої погляди на життя. Тим більше в її віці я взагалі не знаю, як виглядатиму. Бабуся в татуюваннях? Ха-ха! А чому б і ні?

Мій подарунок внучці бабуся оцінила. Милувалася навіть, можна сказати. Самі вони зі свекром подарували малечі дуже милий комбінезон, хоча люди на пенсії, і я вважаю, що взагалі нічого не зобов’язані. Ну хай.

А ось друга половина свята пройшла зовсім не за планом. Свекруха поцікавилася долею свого колишнього кільця, а я не стала брехати чи приховувати. Навіть показала їй ту саму чарівну бірюзу. Скажу одразу, це не допомогло. Жінка миттю почервоніла, а на очах у неї з’явилося щось подібне до дуже скупих сліз. Але то були сльози злості.

Вона почала кричати, звинувачувати мене в самодурстві, нахабстві та знеціненні її широкого жесту. Ще трохи, і в хід пішли б кулаки, я серйозно говорю.

Її заспокоював свекор, чоловік, один наш сімейний друг. Виходило важко, і чоловік, якщо я правильно розгледіла, таки спіймав кілька важких тумаків. Донька плакала, а вечір, звичайно, був зіпсований.

Досі не вважаю себе винною. Мені було зроблено подарунок, і це означає, що робити з ним я могла все, що завгодно. А якби я втратила ту потворну каблучку? Що, на багаття мене? Повторюся, кільце внучки їй сподобалося. Чи варто тоді влаштовувати весь той бедлам? Але й до свекрухи я не маю негативу. Ну майже.

Просто жінка вбила собі в голову якісь напівміфічні вірування і тепер живе із цим. Я все одно нічого не зможу їй розтлумачити, для цього потрібно, щоб мене показували по телевізору мінімум один раз увечері.

Але чоловік її любить, отже, і мені доведеться її поважати. Шкода тільки, що доньці свято зіпсували. Нічого, незабаром у молодшого день народження. Може, ще встигнемо помиритися.

Розкажи, на чиєму боці ти у цій історії?

Я зустрілася з ним по волі випадку. Вранці ми бігаємо з подругою в парку. В один із днів до нас підійшов хлопець і сказав: «Я часто бачу вас тут. Давайте

Починалося все начебто непогано. Ми зустрічалися, але я почав помічати, що вона часто не відповідає на дзвінки, не передзвонює і не пише. Через це наші зустрічі більше нагадували дружнє спілкування,

Січень. Мороз. Вокзал. Вагон. Темрява непрогляднп зимова ніч пронизана крутним снігом, а не місячним світлом. Зовнішній світ наділений рисами хаосу: в ньому панує холод, темрява, завивання і безладний рух вітру.