-Ну Катька учудила!!!

– Максим насилу переводив подих, зігнувшись навпіл і намагаючись заспокоїти дикий регіт, яким супроводжував розповідь найкращого друга.

-Ну а що я можу зробити? Я ж не жартую, все так і було. А ти, як друг, міг би не іржати, а пораду дати, – Сергій ледь не плакав від досади, ще не до кінця перетравивши той жах, що стався нещодавно.

-Ну ні! Радити я тобі точно нічого не стану! Та в мене й не було в житті нічого подібного… знаєш, мені здається, ні в кого з наших знайомих не було нічого такого! А Катька молодець! І додумалася ж!

-Максе, я тебе востаннє попереджаю! Годі іржати, як кінь. Інакше прилетить тобі зараз, і не тільки в око! Давай, почни ще Катьку захищати! Не я ж твій друг, так? – Роздратований Сергій уже готовий був піти, але Максим зупинив його.

-Сергію, ну ти мене зрозумій, як над цим можна не сміятися? Слухай, а можна я хлопцям на роботі розповім?

Побачивши кам’яне обличчя найкращого друга, Максим вибухнув черговим нападом сміху, пообіцявши нікому нічого не розповідати, а про себе вирішив, що такий шедевр приховувати просто не можна.

Зрозумівши, що допомоги від друга він не дочекається, Сергій вирішив трохи прогулятися, щоб привести думки до ладу.

Ситуація склалася, м’яко кажучи, непроста. Його дружина, Катерина,привівши у світ трьох дітей і виростивши, несподівано пошкодила розум. А просто кажучи – у дружини знатно поїхав дах, через що вона вирішила спустити гроші, накопичені потом і кров’ю. І не просто спустити, а витратити бездарно. Дарма, чи що, Сергій майже три роки збирав, планував, мріяв…

Усе зникло за той час, поки він був у відрядженні. І добре б, якби мати його дітей покаялася. Так ні ж! Вона обставила все так, немов зробила подвиг, а він, Сергій, зобов’язаний тепер її хвалити! І коли вона встигла начисто позбутися мізків? А може, вона завжди була злегка “того”, а він просто не помічав?

Це ж треба! Прожити з людиною п’ятнадцять років і тільки до сорока років зрозуміти, що поруч із тобою – не дружина, надійний тил і опора, а недолуге дитя, якому гроші не можна довірити!

Сергій дедалі прискорював крок, штовхаючи якусь бляшанку, щоб скинути роздратування. З’явилася шалена думка зайти бар. Але міцне йому ніколи не подобалося. Взагалі не розумів цього задоволення – заливати горе, радість та інші події напоями. Ніби від цього легше стане.

Ні, йому потрібно було випустити всю злість, втому, нерозуміння ситуації та роздратування…

З Катериною Сергій познайомився майже двадцять років тому. Вони, як то кажуть, пройшли разом вогонь і воду. Познайомившись жебраками студентами першого курсу, вони разом змогли купити спочатку квартиру, потім побудувати будинок, обзавестися автомобілем і трьома дітьми.

Весь цей час Катя була йому не тільки вірною дружиною. Вона брала на себе величезну частину турбот, вела побут, встигала працювати і виховувати дітей. Часом Сергій і сам дивувався тому, як багато всього встигає дружина і не скаржиться.

Саме тому він і сам намагався відповідати дружині. Періодично балував її подарунками, вивозив сім’ю на море, не обмежував у покупках. Щоправда, останнім часом дружина почала дедалі частіше з досадою задивлятися на свою фігуру, що попливла з віком. Але це й не дивно, у жінок на зовнішності пунктик, не варто на це звертати уваги.

Загалом, сім’я у них була – друзям на радість, ворогам на заздрість. Але рік тому вирішило подружжя зробити в будинку ремонт. І не простий, а глобальний. Але виділити потрібну суму з бюджету все не виходило. Сім’я переїхала в будинок на етапі чорнового оздоблення і до деяких куточків руки так і не дійшли.

У Сергія була відкладена невелика сума, але її не вистачило б на все, що планувалося відремонтувати, переробити і добудувати.

Подружжя вирішило докласти всіх зусиль і приступити до роботи наступного літа.

-Катюшо, у мене навесні буде відрядження серйозне, майже на три місяці. Доведеться тобі одній із дітьми залишитися. Від мене допомоги не буде. Зате зможу хороші гроші заробити. Майже половину суми, яку ми на ремонт запланували. Уявляєш, скільки всього ми зможемо зробити?

-І давно ти це вирішив? Головне, час-то як вдало вибрав! У дітей кінець навчального року, у мене купа звітів на роботі. Ти не міг влітку поїхати чи восени? – Було помітно, що Катерина на такий підступ зовсім не розраховувала.

-Ні, ну а як ти хотіла? Це чудова можливість заробити. Я й так додому кожну копійку цілий рік ніс, у всьому собі відмовляв. Та я вже забув, що таке посиденьки з чоловіками в барі під пляшечку пінного! До того ж, я не у відпустку їду! Якщо ти думаєш, що я там житиму в п’ятизірковому готелі і харчуватимуся, як у ресторані, ти сильно помиляєшся. На мене чекає общага і локшина швидкого приготування на сніданок, обід і вечерю.

-І звідки ти все це знаєш? Ти ж ще не їздив? Чудово придумав. Мало мені турбот! Хоча, з таким темпом життя заразом й схудну, ти мені на це давно натякав! – Було помітно, що дружина ображена.

-Ні на що я тобі не натякав. Просто сказав, що заміж ти виходила тонкою і дзвінкою, а зараз злегка роздобріла! А про роботу мені хлопці розповіли. Вони з’їздили і все, більше охочих немає. Крім мене. Навіть за хороші гроші ніхто не погоджується! Тож цінуй свого чоловіка, який жертвує собою заради сім’ї…

Але все пішло зовсім не так, як він планував.

Перший “дзвіночок” пролунав уже через місяць. Катерина повідомила, що викликала свою маму на допомогу. Виявилося, що у багатодітної матері виявилися якісь проблеми зі здоров’ям.

Впоратися з дітьми самотужки в такому стані вона не могла. Сергій добре знав характер своєї тещі. Якщо він затримається до початку ремонту, плакали всі його плани. Ця норовлива дама вже не раз втручалася в їхні сімейні справи. Хоча її втручання принесло більше користі, ніж шкоди.

Зараз його турбувало здоров’я дружини. Через тиждень Катя повідомила, що їде на обстеження до столиці. Ще за кілька днів виявилося, що їй потрібна операція.

-Катюшо, давай розповідай як є – що з тобою сталося? Може, мені повернутися? Я ж не очікував, що в тебе все так погано. Ти ж ніколи не скаржилася!

-Я скаржилася, але ти не слухав! – У голосі дружини було чути образу, тому чоловік не став сперечатися.

-А без операції не обійтися? Ти ж відновлюватися довго будеш, доведеться ремонт відкласти…

-Після цієї операції я швидко відновлюся. До твого приїзду вже буду як новенька. Повір, до початку ремонту я встигну повернутися в стрій.

Після розмови він задумався. Якби вона скаржилася на здоров’я, він би знав. Усі її скарги стосувалися виключно зовнішності. То вона здавалася собі товстою, то старою, то її не влаштовували власні груди… Катя, яка привела у світ і вигодувала грудьми трьох дітей, дуже засмучувалася, дивлячись на себе в дзеркало…

Відрядження добігало кінця, коли Сергій зателефонував додому, щоб дізнатися про здоров’я дружини. Її голос здався йому не просто здоровим, а щасливим.

-Коханий, коли приїдеш, на тебе чекатиме сюрприз! Запевняю, ти будеш задоволений!

-Ого! Коханий! Задоволений! Я навіть здивований. У мене вже стільки думок у голові…

-Повір, про таке ти навіть не мріяв! Це краще за будь-яку твою мрію.

Чи то Сергій надто довго мріяв про ремонт, чи то дружина натякала надто непрозоро, а тільки радості йому новина не принесла.

Повернувшись додому, Сергій побачив дружину, яка вийшла його зустрічати в спокусливому топіку і коротких шортиках. Подібні речі вона дозволяла собі тільки в юності. Потім соромилася зайвої ваги, розтяжок. Сергій мигцем глянув на дружину і побіг оглядати будинок. Щось же вона мала зробити, від чого він буде в захваті!

-Ну? Як тобі? – Від щасливого сяючого обличчя Катерини можна було запалювати лампочки, але Сергій жодних змін не помітив.

-Що саме? Ти сказала, що буде сюрприз. Думав, може, ти ремонт уже почала, чи підробіток якийсь знайшла…

Поки чоловік перераховував варіанти сюрпризу, з обличчя Каті повільно сповзала усмішка. Коли вона мало не носом ткнула чоловіка в оновлені груди й п’яту точку, у чоловіка мало не стався напад.

-Катю, тільки не кажи, що сюрприз – це твої перетворення. – Сергій відчував, як на нього, немов хвиля, накочує гнів.

-Так! Саме так! Я зробила підтяжку грудей і привела до ладу п’яту точку і живіт! Усі подружки кажуть, що я помолодшала років на двадцять! Та я й сама себе так відчуваю! Це щось нереальне! Я така щаслива! Думала, ніколи не наважуся. Але ти своїм відрядженням мене переконав. Раз ти добре заробиш, мені можна частину грошей витратити на себе. Зрештою, я заслужила!

-Скажи, що ти пожартувала! Благаю, скажи, що це тобі зробили по акції, безплатно, просто так… Та що вже там, якщо ти зараз скажеш, що все це оплатив тобі коханець, я слова не скажу, присягаюся!

-Я зробила це за свої гроші. Точніше, ті гроші, які ми з тобою накопичили. Якщо пам’ятаєш, я теж брала участь у їх зароблянні. – Обличчя дружини стало кам’яним, що не могло означати нічого хорошого.

– Я тобі подарувала трьох дітей. Вигодувала, виростила, дбала, доглядала. Про себе, як сам розумієш, не думала. І зараз я вирішила, що заслужила трохи грошей на себе.

-Ти взагалі, чи що, з глузду з’їхала? У нас ремонт на носі! Ти про що? Це ще можна якось повернути?

-Ні! Я в столицю їздила, до хорошого хірурга.

-Дзвони своєму хірургу і вимагай скасувати все! Я на таке не підписувався! Мені лазня потрібна, гараж, кабінет і альтанка з мангалом.

-Ось саме! Ти все так чудово розпланував. Усе для тебе одного! Я багато років просила зробити бойлерну. Де вона? Її немає навіть у планах. Мені потрібна була ще одна дитяча, оскільки молодшу вже час відселяти з кімнати сестри. Де кімната? Немає її, ти навіть не запланував. А вже про те, що ти перестав мене помічати, я взагалі мовчу.

-Лихо ж ти перескочила з ремонту на мою неувагу. Я втомлююся, мені ніколи на себе в дзеркало подивитися! Могла б зрозуміти це.

-Могла. Я і зрозуміла. Я стала красунею і тепер компліментів хоч відбавляй! І в дзеркало тепер дивлюся із задоволенням. Маю чудовий вигляд, самооцінка зросла. Та мені жити хочеться! Прокидатися вранці! Творити, вдосконалюватися, працювати!

-А раніше ніби не хотілося?

-Раніше я на себе намагалася не дивитися. Сорок років – не найкращий вік, щоб собою милуватися.

-Ось саме! Тобі скоро лише сорок! Навіщо ці непотрібні витрати? Так, не дівчинка вже, і що? Тепер же знову доведеться зменшувати витрати.

-Нічого страшного. Обійдешся без гаража і мангала, все одно шашлики смажити не вмієш! – Катя вирішила, що почула від чоловіка достатньо. Розвернувшись, вона пішла в кімнату і голосно грюкнула дверима.

Минуло три місяці. Наближалася осінь. А з нею – початок нового навчального року. Катя відправила дітей до своєї матері на дачу, а сама щодня займалася спортом. Зовні вона стала виглядати майже так само, як у день знайомства з чоловіком.

Із Сергієм вона не розмовляла, дулася і жодної участі у справах сім’ї не брала. Ремонт чоловік так і не почав. Без дружини йому все ніяк не вдавалося скласти кошторис витрат таким чином, щоб вистачило на все, навіть за найскромнішого бюджету. Та й вибрати матеріали не виходило, все здавалося непривабливим або не підходило під задум Сергія.

Йти до дружини вибачатися не дозволяла гордість, але й визнавати власну неправоту він не збирався. Обійшовши всіх друзів і не отримавши жодної слушної поради, Сергій вирішив відкласти ремонт ще на рік. А за цей час дати дружині охолонути, привести себе до ладу і відпочити, щоб наступного року її не потягнуло на такі несподівані трансформації за рахунок сімейного бюджету…