– Синку, сам подумай, навіщо чужим людям гроші за житло платити, якщо у нас он який величезний будинок! – вкотре нагадала я Сергію, коли він прийшов до мене по продукти.

Син нещодавно одружився, і цей його крок вдалим назвати я аж ніяк не можу. Невістка мені не сподобалася з самого початку, але я вирішила нічого не говорити, щоб потім син мене не картав, що через мене він щастя не має.

Його обраниця не захотіла жити з нами, і закерувала так, що син тепер разом з нею житло орендує, і це при тому, що у нас є величезний будинок.

Скільки себе пам’ятаю, ми з чоловіком будувалися. Одружилися, коли нам по 20 років було, син народився, Сергій. Ні в мене, ні в чоловіка житла не було. Свекри, в яких ми спочатку жили, дали нам невелику земельну ділянку неподалік від себе, а далі ми все самі. Чоловік трохи на заробітки їздив, дещо своїми руками робив, так ми в свій будинок  і перейшли, але аж через 20 років.

Зараз ми живемо в ньому 10 років, і то я не можу сказати, що він у нас дороблений до ладу. Ще на третьому поверсі в кімнатах ремонт треба робити (готових у нас тільки два поверхи), на подвір’ї бруківку хочемо поставити, а це все коштує чималих грошей. Зате в нас є свій будинок!

Ми збудували його таким великим, в надії, що наш син буде жити з нами. Нещодавно син одружився, але нашій мрії не судилося збутися, бо син не захотів жити з нами, так сказала невістка, а він підтримав дружину.

Моє материнське серце відразу відчуло, що з невісткою просто нам не буде. Все почалося з підготовки до весілля, Олена довго крутила носом, все, що ми не пропонували, їй не підходило. Згодом ми нарешті вибрали зал, але через кілька днів невістка передумала, забрала завдаток, і сказала, що весілля не буде.

Нам було дуже прикро, бо ж ми вже всім родичам оголосили, що одружуємо сина. В результаті молодята просто розписалися  в РАЦСі, потім ми з сватами посиділи в кафе.

Далі Олена почала говорити, що хоче жити окремо. Квартиру ми їм купити не могли, тому запропонували їм зробити ремонт на третьому поверсі і жити собі окремо, там передбачена і окрема кухня, і окремий санвузол.

Кажу сватам – робіть ремонт і нехай діти заїжджають, але вони не погодилися. Сваха каже, а як ми в чуже майно вкладатися будемо, там нашій доньці нічого не належить, а ремонти зараз дуже дорогі.

В підсумку, молоді зняли собі квартиру, тепер вся зарплата сина йде на оренду, проїзд і їжу. Невістка теж щось заробляє, але вона на одяг витрачає всю свою зарплату. І телефони міняє, ось нещодавно найновіший айфон взяла собі в кредит. Я як в інтернеті глянула на його ціну, то навіть не знала, що сказати. За ці гроші можна було б ремонт в двох кімнатах зробити.

Чоловік мене заспокоює, просить не втручатися, нехай молоді живуть як знають. А я не можу спокійно за цим дійством спостерігати. Для чого ж ми тоді будували такий величезний будинок? І до чого доробиться мій син з такою дружиною?

Їм грошей не вистачає, бо син раз в тиждень приїжджає до мене по домашні продукти. Я, звичайно, даю все, що треба, але переконати сина переїхати до нас не можу.

Не думала я, що моя дитина так мене засмутить. Я ж хотіла як краще. Навіщо нам з чоловіком такий великий будинок, ми ж для сина старалися, а в підсумку виявилися йому не потрібними. Як переконати сина не робити помилки?

Джерело