– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там.

Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися.

Від почутого заробітчанку серце прихопило, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії.

– Так, давай заспокоїмося. Ти добре подивився? Червона коробка від панетона, гроші мають бути там, – плачучи, пояснювала Марія.

На заробітках Марія вже довгенько, як кажуть, заробітчанка із стажем, заробила за багато років добряче. За її заробітчанські гроші син і хату збудував, і машину купив, і свій невеликий бізнес відкрив.

Без сумніву – без маминих грошей Юрко б не справився, бо у них з дружиною троє дітей, Ірина ніде не працює, а він один заробляє, таксує на тій машині, що мама купила, та заробляє на цьому не так вже й багато.

Звичайно, що мамина італійська допомога вивела їхню родину на значно інший рівень. Зараз вони – поважні господарі, чи не найбагатші на все село.

А все тому, що Марія не лінувалася як інші, а зібралася і поїхала у світи на заробітки, хоча і уявлення не мала, що на неї там чекає, адже була однією із перших, хто поїхав з їхнього села.

Гроші Марія дуже любила, і вони відповідали їй взаємністю. Вона в бухгалтерії багато років пропрацювала, то ж вміє рахувати гроші і берегти їх та примножувати.

Чоловік був проти, щоб дружина кудись їхала, так вона з ним розлучилася, мовляв, син уже дорослий, так що тепер можна і розійтися.

Юрко якраз одружився, порадився з мамою, і дружину додому привів. Хата у них була не те, щоб стара, але і не дуже нова, давно ремонту потребувала, то ж син відразу мамі сказав, що з хати вони і почнуть.

Марія не робила як інші заробітчанки. Зароблені гроші вона ніколи додому через водіїв бусів не передавала, занадто недовірливою і жадібною була. Та й їй було шкода платити їм комісійні за їхні послуги.

Марія робила по-своєму: весь рік складала гроші, а потім, коли їхала у відпустку додому, привозила їх з собою, таким чином вона нічого не втрачала, хоча і лячно на початках було з такою сумою кордон перетинати.

Потім вона призвичаїлася, і стала робити так завжди. Привезе раз у рік сину 10 тисяч євро, а той вже має за що господарювати весь рік.

Тішилася Марія, що вона така мудра, і все так чудово придумала, навіть інших повчала, що не треба через водіїв гроші додому передавати, бо так вони лише наживаються на них, бідних заробітчанках.

– Дівчата, самі порахуйте, вони і з посилок, які ми передаємо, мають непогані гроші, – казала Марія. – Півтора євро за один кілограм! А якщо я сумок на 50-70 кілограм щоразу передаю, то ж це 70-100 євро лише з мене. А скільки нас таких? Та вони біля нас багатіями стануть, і не треба їм і їхнім дружинам заробітків.

Гроші Марія через водіїв принципово не передавала, чекала, що сама приїде і привезе їх додому.

Та цього разу вона не змогла поїхати у відпустку, вперше за багато років, бо діти синьйора, якого вона доглядала, попросили її побути з татом, якому залишилися лічені дні.

А синові, як на зло, терміново були потрібні гроші. Довго Марія думала, як правильно це зробити, і вирішила схитрити – поставила 8 тисяч євро у коробку з панетоном. Чому вона вирішила саме так зробити, вона і сама не знає.

Водіїв вона добре знала, бо ж щомісяця передавала ними сумки з італійськими продуктами.

Цього разу вона теж передала дві торби, повні італійських смаколиків, а старанно обмотану скотчем коробку з панетоном поставила окремо біля водія, і попросила передати її особисто в руки її сину.

– Іване, ти дивися, щоб панетон не пом’явся, ціленьким його довези, то внучці від мене подарунок, – сказала Марія.

Справа звична, водій на коробці приклеїв номер з адресою, і сказав Марії, щоб вона не хвилювалася – доставить він її панетон найкращим чином!

Не хвилювалася Марія, поки син їй не зателефонував.

– Мамо, панетон передали, але там крім італійського кекса більше нічого немає. Мамо, де гроші?

Заробітчанка за серце схопилася, відразу зателефонувала водіям, а вони їй спокійно відповіли, що в той раз у них в бусі було мінімум 50 таких панетонів, бо кожна заробітчанка передає їх на Різдво своїй родині.

– Я щось вас, пані Маріє, не розумію. А яка різниця, вони ж всі однакові, – спокійно сказав водій Василь. – Ваш син отримав панетон? Отримав. То яка проблема?

Завила Марія, та вона готова була собі лікті кусати, що вона, людина з досвідом, так необачно вчинила. Де тепер шукати крайнього? Ніхто ж не зізнається, що отримав такий подарунок на Різдво. Сподіватися, що хтось поверне гроші марно.

Гірко поплатилася Марія за свою жадібність.

Не дарма ж кажуть, що скупий платить двічі.

Джерело