Оксана все своє життя тільки й те робила, що дбала про інших. Про себе вона звикла думати в останню чергу. Основне для неї – це її діти.

Вони з чоловіком жили бідно, в однокімнатній квартирі, яку отримали від заводу, на якому працювали. Там народилося і двоє їхніх дітей.

Потім все життя збирали гроші, щоб придбати більше житло, собі у всьому відмовляли, аби лише швидше назбирати необхідну суму.

І хоч гроші у них були, та квартиру вони за них не купили, бо якраз донька надумала заміж виходити, і довелося вже квартиру доньці купувати.

Син теж через кілька років створив сім’ю, але йому вже Оксана з чоловіком не мали що дати. Та Дмитро на них не ображався:

– Мамо, не хвилюйтесь, Ви дали мені найважливіше – життя! Все решту, дасть Бог, я сам собі зароблю.

Син і справді старався з усіх сил, багато працював, швидко піднімався по кар’єрних сходинках, і таки збудував собі великий заміський будинок. Все у них з дружиною добре, двійко діток підростає.

Донька теж вдало вийшло заміж, щоправда, зять захотів жити в Америці, і спочатку він сам туди поїхав, а потім і доньку забрав до себе.

Коли їхали, їм гроші були потрібні, то ж вони попросили в мами дозволу, продати ту квартиру, в якій вони жили, щоб мати гроші на перший час в чужій країні.

Оксана тоді дуже засмутилася, і через те, що донька їде так далеко, і через те, що квартиру вони продають, адже вони з чоловіком пів життя гроші на неї складали.

– Отак ми з тобою, Павле, життя прожили, а нічого і не нажили, – якось поскаржилася Оксана своєму чоловікові.

– Може, Ксеню, ми і не маємо великих статків, та у нас є двоє чудових дітей, четверо внуків, так що Бог нас точно щедро винагородив! А гроші – не всі їх можуть мати, та й хіба в них щастя? – заспокоїв дружину чоловік.

Перед Новим роком до Оксани заїхав син, наказав збиратися, бо святкувати будуть у нього.

Оксана тоді вперше переступила поріг будинку сина, бо він сам лише недавно переселився. Такої краси Оксана в своєму житті ще не бачила! Будинок величезний, все зроблено настільки красиво, що очей не відвести.

– Синку, яка ж я рада за тебе! Який ти у мене молодець! – сплеснула руками Оксана.

– Мамо, це ще не всі сюрпризи, – посміхнувся Дмитро. – Ми з дружиною хочемо, щоб ви з батьком жили з нами, тут місця на всіх вистачить!

Оксана і не думала, що в її житті все ще може так круто змінитися. Але доля приготувала для них з Павлом отакий от сюрприз – добрих дітей, які не забули про своїх батьків.

Донька теж дбає про них, вони з чоловіком вже трохи обжилися на новому місці, стали заробляти, тому дочка фінансово допомагає щомісяця. І до себе в Америку кличе, каже, що зараз це можна зробити без проблем, але Оксана відмовляється, каже, що це занадто далеко.

Їм і у сина дуже добре, навіть не віриться, що так буває.

– Я ж казав тобі, що ми з тобою багаті люди, – обійняв Павло дружину. – Бо виховати добрих і людяних дітей в наш час – то і справді велике багатство.

Джерело