Я, звісно, з віком дуже шкодую про багато помилок, які вчинила в своєму житті у свій час. Шкода лише, що час назад повернути не можна і виправити вже щось неможливо.

Моя історія напевно багатьом знайома, хто дуже багато уваги свого часу приділяв своїм дітям, все робив для них, витрачав і час і сили – можливо хтось теж був у такій подібній ситуації, тому просимо поради – як нам зараз бути.

Якщо розповісти все спочатку про ситуацію, яка склалася, то ми з чоловіком дійсно занадто старалися для свого сина з самого дитинства, він у нас один і дуже довгоочікуваний, вже й не сподівалися, що у нас будуть в родині діти.

Просто, вже коли ми втратили надію, сталося справжнє диво, і я дізналася, що чекаю дитину, хоча фахівці вже руками розводили. Ось як таке диво потім не балувати і не виконувати усі його забаганки?

Так, нашому синові багато було дозволено. Нам багато зауважень робили і в дитячому садку, і в школі, з роками, що ми свого сина ростимо справжнім егоїстом, що він всіх своїх однолітків вважає гіршими за себе і навіть з учителями розмовляє негарно, поводиться зверхньо з усіма.

Так виходило, що я завжди вставала на бік свого єдиного сина і сперечалася з усіма невдоволеними, постійно старалася виправдати Сергія. Друзі і рідні намагалися розкрити нам з чоловіком очі, що син і нас не поважає зовсім, це ж добре видно усім оточуючим, але ми цього не бачили, або намагалися не помічати: дитина як дитина, підлітковий період проходить, всім в цьому віці складно.

Згодом Сергій закінчив навчання в технікумі, хоч особливо і не хотів, але ми його впрошували, майже, кожного дня. Влаштувався працювати, але згодом їх фірма розпалася, і він зараз тимчасово не працює.

А зовсім нещодавно Сергій познайомився з дівчиною, почав приводити її до нас. Я засмутилася, бо ця дівчина якась зовсім невихована та недобра, вона навіть могла з нами не привітатися, коли приходила, за день і слова мені жодного не скаже, хоча зустрічається зі мною, як не на кухні, то в коридорі в нашій квартирі.

У нас двокімнатна квартира, кімната у нас з чоловіком і у сина. Спочатку ця дівчина стала просто приходити до сина в гості, потім всюди стали з’являтися її речі, а потім я взагалі помітила, що у сина в кімнаті дві її великі сумки і вона постійно ночує у нас, відчуває і поводить себе наче вдома.

Згодом ця дівчина зовсім вже переїхала до нас додому, але у нас ніхто нічого не питав. Моєму чоловікові якось байдуже: він з ранку мало не до ночі на двох роботах працює. Я вже на пенсію вийшла, але іноді ходжу на підробіток (прибирати квартири багатих людей), тому, домашні зміни, в основному, відбуваються у мене на очах.

Ця дівчина майже не спілкується ні зі мною, ні з моїм чоловіком. Зате почала господарювати як в своєму будинку: бере каструлі, продукти, постійно по холодильнику лазить, займає ванну кімнату коли їй треба, навіть нас не питає.

Я спробувала зробити зауваження синові, але він відвернувся від мене зовсім, як тільки зрозумів про що я буду вести мову: «І що? У нас все спільне, вважай, що вона – моя дружина, просто грошей на весілля немає!».

Не дивно – син іноді з цієї пані ходить роздавати буклети на вулиці, а ще щось там в інтернеті підробляють, але ми цих грошей ніколи не бачили, хоча я й не прошу у нього нічого. Мало того – син іноді сам просить «в борг», але грошей вони не віддавали нам жодного разу, забувалося все дуже швидко, ніби потрібно так.

А останнім часом навіть її подруги приходять до нас як до себе додому, поводять себе тут спокійно, не зважають на нас, нас з чоловіком ігнорують зовсім. А син наш завжди на стороні своєї нареченої, з нами не рахується зовсім, вже назріває між нами велике непорозуміння.

Хочу щось приготувати – на кухні молодь сидить там постійно, не пройти, місця мало для усіх. Таке відчуття, що у них готується якийсь план по виселенню нас з чоловіком з квартири, нам щось вирішити тут неможливо, син нібито нас не чує. Так, нам всі говорять: будьте суворіше до сина і до них, попросіть молодих з дому, нехай самі собі шукають квартиру в оренду і живуть, як хочуть, але як ми рідного сина попросимо піти з дому?

На оренду квартири у молодих грошей немає зараз зовсім – це точно, самі нашими продуктами користуються, прикро, що і своїх гостей ними годують, адже зараз ціни високі, а нам важко даються ці гроші. Син ще не знайшов собі нормальну роботу, хоч і каже, що зараз дуже шукає собі заробіток.

Але так теж жити не можна, мені дуже не подобається ця дівчина і те, що син на її боці. Ще трохи, і всі їхні речі і гості перенесуться і в нашу кімнату, а нам куди ось так подітися?

Що робити в такій ситуації? Адже сина нам дуже шкода, ми не можемо сказати, щоб він йшов з дому. Знаю, що син образиться на нас з батьком, відвернеться від нас і ми залишимося самотніми на старості років.

Фото ілюстративне.

Джерело