Син сам мені жалівся на свою дружину. Розмовляв зі мною тільки тоді, коли йшов на роботу у нічну зміну, щоб без зайвих “вух”. Я прекрасно знаю, що твориться в їх сім’ї, і яка вона господиня.

Ось тому-то коли вчора Віка святкувала свій день народження, я її не привітала. А вже сьогодні син мені зателефонував з претензіями.

– Віка весь день чекала, що її свекруха вітати буде. Як ти могла їй не подзвонити в такий день?

Я не розумію сина, чесне слово. Якісь в нього подвійні стандарти.

Віка мені відразу не сподобалася.

По-перше, старша за мого Дмитра на три роки, по-друге, була заміжня і має від попереднього шлюбу доньку десяти років. Мій син працює на двох роботах і вдень і вночі, щоб прокормити цю сімейку.

До всього щастя вони живуть з мамою Віки, в якої кепський характер і не дуже по здоров’ю.

Спільних дітей в них немає, а це найбільше мене непокоїть. Я розумію, Віка вже мама, їй добре, але і мій Дмитро б хотім мати свою дитинку.

Ось після тих його дзвінків і наговорень на дружину, яка не завжди і їсти готує і порядку в хаті не тримає, я вирішила, що не достойна вона мого привітання. Але, виявляється, потрібно було, бо син на мене образився.

Я взагалі б хотіла, щоб син нарешті одумався і розлучився з Вікою. Такий хлопчина як він, знайде собі ще ту, яка йому дитинку подарує.

А щоб ви сказали з цього приводу?

Чи справді я мала привітати невістку з тим днем народження?

Джерело