Я вже близько семи років працюю за кордоном. Побувала у Польщі, Чехії, а останні три роки стабільно перебуваю в Італії, де працюю хатньою робітницею.

Господарі платять хороші гроші, і майже все, що я заробляю, я пересилаю доньці Ірині до Львова.

У мене є і старший син Павло, і зараз я поясню, чому моя увага зосереджена на дочці. Павло одружився кілька років тому з Наталкою. Вона гарна дівчина: господарська, ввічлива, завжди мила у спілкуванні.

Живуть вони у будинку батьків Наталії. Цей будинок двоповерховий, але в ньому не робили ремонт вже багато років. Старі меблі, потіки на стелі, старі підлоги — все це виглядало дуже гнітюче.

Павло зробив ремонт на кухні, у спальні та ванній, купив нову побутову техніку та оновив усю сантехніку. Але є одна проблема:

Павло в цьому будинку не прописаний, а отже, він не має юридичних прав на цю нерухомість. Я неодноразово натякала йому, щоб він поговорив з батьками Наталії і хоча б частково оформив будинок на себе.

— Мамо, це мені не потрібно. Головне, що Наталя мене любить та підтримує, — казав син. Я вирішила не втручатися більше в їхні стосунки, але попередила: якщо його виженуть, нехай не розраховує на мою допомогу, тому що я попереджала його про можливі наслідки. Коли Ірина виходила заміж, ситуація склалася зовсім інакше.

Її свекри самі запропонували розділити витрати на весілля та на покупку квартири. Ми придбали житло у хорошому районі, і поки я працювала в Італії, вони допомогли з ремонтом.

Навіть коли я купувала техніку для нової квартири, сваха повернула мені половину грошей, сказавши, що так буде справедливо. Зараз Ірина народила первістка, і я допомагаю їй фінансово.

Свекруха теж часто приходить, допомагає з дитиною, і жодних конфліктів ми не маємо. Все йде мирно та спокійно. А ось з Павлом почалися проблеми.

Він вирішив, що я ставлюся до нього несправедливо. Нещодавно син захотів зробити ремонт у дворі — побудувати альтанку та поставити гойдалку. Це досить дороге задоволення, і він звернувся до мене за допомогою.

— Мамо, можеш вислати тисячу євро на початок? Ми вже все прикинули.

— Ні. — Як це ні, мамо? Я прошу по-людськи!

— Сину, ти прописаний у цьому домі? Це твоя власність?

— Ні, але яка різниця?

— Величезна різниця. Я не збираюся вкладати гроші у чужий будинок.

Ти вкладеш гроші у ремонт, а потім тебе можуть вигнати. Ми дуже посварилися, і Павло кинув слухавку. Я вважаю, що вчинила правильно. Я не збираюся витрачати свої гроші на чужу власність.

Я вже неодноразово пропонувала Павлу почати відкладати на власну квартиру, і я допоможу йому в цьому, але він все тримається за цей чужий будинок.

Я впевнена, що одного разу Павло зрозуміє, що я вчинила правильно. Ніхто не застрахований від життєвих ситуацій і важливо думати про майбутнє. Як ви вважаєте, чи правильно я вчинила?

КІНЕЦЬ.