Зовсім несподівано для мене самої, мій син Сергій в свої ще молоді 24 роки вирішив одружитися.

Я завжди собі думала, що він зовсім не знайде хорошу дружину. Він у мене дуже вибагливий і вимогливий навіть до найдрібніших деталей, характер у нього зовсім не простий.

То йому не подобалися сучасні дівчата, завжди говорив, що шукатиме ту, одну єдину.

З огляду на те, що мій син шукав для себе ідеальну у всьому дружину, я і не мріяла навіть, що незабаром він приведе когось до нас в будинок, думала, що з такими запитами одружиться не раніше 30, адже він до сімейного життя ставився відповідально і дуже уважно.

Але я дуже помилилася в тому.

По суті, мій син дуже змінився за останній час, а я це просто якось упустила.

Якось швидко подорослішав і став кожен день десь пропадати, багато часу проводив за стінами нашого дому, зі мною якось менше став спілкуватися.

Перші місяці Сергій тримав у великому секреті те, що у нього є дівчина, навіть мені нічого не розповідав. Але це ще не все.

Мій син вирішив познайомити мене зі своєю обраницею.

Якось увечері, він запросив мене в кафе і навіть не повідомив причину нашої зустрічі в настільки дивному для мене місці, адже ми рідко десь п’ємо вдвох каву, лише вдома на кухні.

Сергій на зустрічі нашій був не один, а з молодою і дуже вродливою дівчиною. Можу відзначити, що вона була дійсно витончена і  з дуже гарними манерами.

І ось ця дівчина вже три місяці є дружиною мого сина, моєю єдиною невісткою.

Хотілося б відзначити, що новоспечена невістка, на мій превеликий жаль, вважає себе повноправною господинею в моєму домі, вона абсолютно не зважає на мене, а робить, що вважає за потрібне сама.

Мені це не дуже приємно чесно кажучи, адже вона чомусь вважає, що ще я при всьому маю її догоджати. Оскільки у неї є певні правила в сім’ї, я повинна її слухати.

Ось і молодь зараз пішла, ми собі такого у свій час ніколи б не могли дозволити.

Так ось, її, мною приготовлені, сніданки чомусь не влаштовують зовсім, але готувати вона теж не хоче.

Я повинна вставати щоранку і їм готувати вівсянку з бананами, ківі і її улюбленими сухофруктами, бо Оксана вранці лише таке полюбляє їсти.

Крім того, ще вранці, поки вони сплять, я маю робити вологе прибирання в квартирі і бути сучасною мамою. Мені потрібно змінити зачіску і поміняти свій гардероб, у мене має бути багато суконь і ходити в халаті вдома, коли вони повертаються з роботи я теж не повинна.

Як би там не було, але чого я вже точно не хочу, так це сперечатися зі своєю невісткою. Мені не потрібно, щоб мій син якось сумував від цього і був між нами.

Але при цьому мені не дуже хочеться, щоб у моєму будинку мною командувала молода особа, чужа людина мені, видаючи мені накази, наче своїй власній прислузі.

Я звикла, що у нас з сином свої правила в сім’ї, все просто і щиро, і мені не потрібно виставляти себе комусь на показ. І мені важко з цим миритися. Я розумію у сина тепер є своя дружина, вона його жінка, але квартира моя.

Не хочу розглядати варіант – жити окремо від сина з невісткою. Мені щиро хочеться бути поряд зі своїми дітьми, глядіти онуків, бути потрібною комусь, адже у мене більше нікого немає.

Та й не зможу я їх вигнати. Квартира у нас велика, у них окрема світла і затишна кімната.

Може поговорити з невісткою, сказати їй, що не хочу, щоб мною командували, щоб вона поводила себе більше по-людськи? Мені це дійсно дуже неприємно, я й так все роблю і допомагаю їм у всьому.

До речі, у моєї невістки з її рідною матір’ю досить таки чудові стосунки.

Та й мого сина, теща дуже любить, що не кажи, вона дійсно дуже добре ставиться до нього.

Нещодавно вона приїжджала до нас в гості.

Так невістка, не соромлячись матері, командувала мною, що мені робити, де сидіти, що я повинна приготувати на стіл, яку сорочку погладити своєму синові, загалом, наче я служниця, або в неї в гостях, а не вона прийшла жити у мій дім.

Ну, це занадто! А її мама нормально так слухала. У них в сім’ї, напевно, так заведено, зі старшими розмовляти саме в командному тоні.

Я бачу теж, що моєму синові не дуже подобається така поведінка щодо мене його дружини, але він не хоче з нею сперечатися через це.

Оксана для нього стала важливішою, ніж я, як би це прикро для мене не було.

Він любить її сильніше, ніж мене. А раніше було зовсім все по-іншому, зараз з тугою згадую ті часи, коли я була у свого сина на першому місці.

Як же бути мені, щоб в першу чергу не образити свою дитину? Але щоб дати зрозуміти, що я теж людина і зі мною потрібно рахуватися теж.

Вважаю, що моя невістка в усьому винна. Але що я маю зробити, щоб змінити ставлення її до мене?

КІНЕЦЬ.