Я зі своїм чоловіком розлучилася давно, так вийшло у моєму житті.

У шлюбі ми з Олегом тоді ще купили трикімнатну квартиру.

При розлученні чоловік залишив її нам з сином.

На той час Олег досить таки гарно заробляв, тому майна ніякого не брав при розлученні, лише зібрав свої речі і все.

Син наш вже тоді ходив в школу, а я працювала, тому ми гарно жили, не дивлячись ні на що.

А потім мій син Микола повідомив, що буде одружуватися.

Звісно, що, на той час, в них з дружиною грошей на житло своє не було і вони, зрозуміло, що стали жити в нас.

Моя невістка Наталка спочатку біла тихою та спокійною людиною.

Увесь час наче добре ми ладнали з нею, обоє поступалися одна одній, аби зберегти гарні стосунки.

А минулого року моя мама в селі занедужала, це було дуже несподівано для нас усіх.

Краще їй не ставало і мені довелося забрати її до себе в квартиру, адже у мене для неї була окрема кімната.

Згодом моїй мамі стало краще, адже я гарно за нею доглядала, у неї покращився настрій, адже вона тепер була не сама.

Та я, все ж, вирішила, щоб вона жила в нас, мама старенька, а їздити часто до неї в село я не зможу, мені буде спокійніше, коли вона буде біля мене, щодня під наглядом.

І їй зі мною буде легше і на душі світліше, та й це зрозуміло.

Але моїй невістці це зовсім не сподобалася ця ідея, хоча моя мама чистенька, акуратно їсть на кухні, завжди після себе помиє посуд.

Вона ніколи нікому не набридає, поки я на роботі, вона в своїй кімнаті дивиться телевізор.

А коли я повертаюся, діти вже повечеряли, вони у себе в кімнаті, тоді ми з мамою сідаємо вечеряти, п’ємо чай, розмовляємо, я на роботу збираюся, собі готую обід, а мама сидить біля мене, спілкуємося про все.

Ні я, ні мама дітям стараємося не набридати, зайвий раз ніколи й не турбуємо їх.

Згодом Наталка стала натякати, що було б краще, щоб я продала мамину хату, купили собі однокімнатну квартиру, а цю квартиру залишила синові, адже він у мене єдина дитина.

Я не розуміла, чому чужа людина має розпоряджатися моїй майном і життям моєї родини?

Я завжди мовчала, але тут сказала Наталці, що нас усіх все влаштовує, а, якщо щось не подобається їй, то заради неї я не збираюся змінювати нічого.

Ми з мамою люди дорослі, у себе вдома живемо і ні під кого підлаштовуватися не будемо.

Після того Наталка тоді найшла квартиру і вони з’їхали з сином на орендоване житло.

З Миколою я часто розмовляю по телефону, він розуміє мене, син у мене хороша людина.

Але невістка чекає дитину, томі він не хоче зараз щось казати їй, не хоче з нею сперечатися, зайвий раз хвилювати її.

Я дуже сподіваюся, що невістка таки колись зрозуміє згодом свою помилку, а якщо ще й сина налаштує так, то прикро буде, адже я залишуся на старості зовсім одна. Поки у мене є мама.

Як мені далі бути?

Як будувати своє майбутнє на старості років, коли я маю невістку таку?

Чого від неї мені в майбутньому ще чекати?

КІНЕЦЬ.