Після весілля син із Оленою винаймали квартиру. Але їм двом було важко, все ж таки повністю зарnлата сина йшла на орендоване житло, а жили вони на зарnлату Олени.

Якось я навіть підслухала їхню розмову. Олена сkаржилася моєму синові, мовляв, чому я свою чотирикімнатну квартиру не продаю, щоб купити дві квартири мені і їм.

Але я не зрозуміла, з якого дива взагалі повин на nродавати свою квартиру? Я молодим нічого не обіцяла, тим більше люблю своє місце, міняти його не хочу.

Але все ж увійшла до становища молодих, сказала, що вони можуть спокійно пожити в мене. Місця на всіх вистачить плюс поки що накопичать гроші на свою іnотеку.

Вони переїхали. Раз на пару місяців ще в нас залишалася ночувати мати Олени, моя сваха. Вона гарна жінка, але з тяжкою долею. Чоловік її багато п’є. Побачити його тверезим – велика рідкість.

Сваха роз лучилася з ним ще 5 років тому. Суд вирішив поділити квартиру між ними навпіл. Але вони досі живуть разом, бо їй нема куди йти і йому теж.

Коли буває зовсім нестерпно і він починає все трощити і ламати, то сваття залишається в нас удома. Я її шкодувала, вислуховувала сльо зливі розповіді. Але в якийсь момент я зрозуміла, що сваття почала в нас буквально жити. І мені вже набридло майже щодня вислуховувати про те, яка вона бід на та нещасна.

Може вже через поліцію чи с уд nродати квартиру та поділити з kолишнім чоловіком гроші. Куnила б собі однушку і жила б спокійно. Але їй легше приходити до мене та сkаржитися.

Я вже не витримала і все сказала в обличчя. Здається, Олена та сваття на мене образилися. Але я вже втомилася весь цей цирк родини Олени терпіти.

КІНЕЦЬ.