Раніше ми жили із сином у двокімнатній хрущовці, тільки в ній я власниця, а він був лише прописаний. Син у мене один, чоловіка немає, я його вигнала 16 років тому, бо не було чого пиячити і пропадати тижнями незрозуміло де. Сина я виховувала у суворості, бо не хотіла, щоб у ньому прокинулися батьківські гени.

Зрозуміло, що все було під контролем: вчасно додому після школи, уроки зі мною, гуляти до 9 вечора, не довше. Подруги мене лаяли, казали, що якщо він не залишиться зі мною слухняним хлопчиком, то одружиться з якоюсь «мамкою» старшою за нього за віком.

Я не вірила подругам, навіть навпаки, вказувала їм на виховання їхніх дітей. В однієї син почав випивати у 16 років, в іншої донька ще школу не закінчила, а вже з татуюванням та пірсингом. Ну, що з них вийде? Але виявилося, що мої подруги мали рацію.

Після армії син став пропадати біля якоїсь своєї «клієнтки» — зробив їй комп’ютер вдома і став у неї постійним гостем, що тільки ночував вдома. Я все цікавилася, що то за дівчина? Син бентежив, нічого не говорив, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти. Я ще жахнулася, чомусь уявила, що юна дівчина живе у тісній кімнаті з матір’ю та батьком. Зовсім нам не перспектива для одруження.

Його дівчина у нас не з’являлася, я все дивувалася, де вони зустрічаються? Але як я була шокована, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже тридцятирічна дама! А моєму синові виповнилося на той момент лише 23 роки. А сім’я цієї жінки – вона і двоє її дітей від першого шлюбу (шість і три роки).

Живе на дитячі виплати та добрі аліменти, ніде не працює. Відводить дітей до садка, а вдень вони з моїм сином зустрічаються. Я все це дізналася, коли мені він сказав, що вона вже чекає дитину від нього, і він має намір одружитися. Для мене це був шок. Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони не грали.

Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли. В однієї подруги син, який пив, став бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини. А у другої донька стала моделлю, десь там фотографується, ходить по подіуму. До їхніх дітей не причепитися, а мій ось так «вдало» влаштував своє життя.

Коли подруги дізналися, вони ніби підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони хихикають за моєю спиною. Потихеньку я почала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить за дітьми та моїм сином – він завжди чистенький, нагодований. Народила вона мені онука, видно, що мати гарна.

Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене дратують, бігають і галасують. Живуть вони, звичайно, в дуже поганих умовах — п’ятеро в кімнаті розміром 24 квадратні метри. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет та душ спільні, із сусідами. Жахливо, звісно.

Син мене почав просити помінятися місцями – вони в мою двокімнатну квартиру, а я в цю кімнату в гуртожитку. Кажуть, що вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана там, та й на роботу мені так само близько, гуртожиток зовсім поруч з нами.

Можливо, я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі! У мене в квартирі гарний ремонт, а на що ці двоє можуть перетворити мою квартиру! І взагалі, у мене до них якесь відторгнення, вони чужі й усе! Син просто благає, а я не можу погодитися на це. І тут справа зовсім не в «зручності» гуртожитку, я сама в дитинстві в комуналці жила з мамою, але не хочу я чужих дітей у свою квартиру.

Мене лають подруги, кажуть, що я безсердечна. Але вони не мають нерідних онуків, не можуть зрозуміти. Синові важко трьох виховувати? Але ж він знав, на що йде. Нехай беруть кредит.

Чому я пишу цю сповідь? Хочу дізнатися про думку народу, що ви думаєте? Я читаю інші коментарі, бачу, що тут пишуть багато розумного. Мене цікавить суто моральна сторона? Чи така я безсердечна? Тільки прошу вас, поставте себе на моє місце, щоб судити об’єктивно.

КІНЕЦЬ.