Минуло вже два дні після того, як батьки невістки купили собі новий телевізор, не надіславши нам із онуком жодної копійки. Я вже й забула цю ситуацію, навіть не сподівалася на допомогу. Але ввечері мені подзвонив син і сказав:

– Мамо, я знаю, що у тебе є трохи заощаджень і пенсія, тож давайте поки що поживете на ці гроші. У нас зараз свої плани, які потребують вкладень.

– У вас там совісті зовсім нема? Робіть, що хочете, але це, зрештою, ваша дитина! – відповіла я і, не дочекавшись реакції, поклала слухавку.

Мій син із невісткою вже більше року на заробітках за кордоном. Я все розумію, життя непросте, але їхнє ставлення вже переходить усі межі. Вони просто вирішили повністю перекласти відповідальність за власну дитину на мене.

Я люблю свого онука, не уявляю свого життя без нього і готова його виховувати. Але я завжди казала: допомагайте хоча б фінансово, щоб я могла забезпечити йому все необхідне. Я ніколи не витрачаю гроші даремно – все розплановано до копійки, лише на потреби онука.

Вже збиралася спати, коли раптом зателефонувала невістка. Схоже, син сказав їй, що гроші все-таки потрібно вислати. Але замість розмови про допомогу я почула докори:

– Чому ви постійно сваритеся з нами й дорікаєте, що ми залишили вам сина? Це ж ваш онук, між іншим!

– Дорікаю? Я просто сказала вам правду. Якщо вам байдужа власна дитина, робіть, що хочете.

– Все, чого ми від вас вимагаємо, – це сидіти мовчки з онуком і не заважати нам заробляти. У нас тут теж життя не мед.

– Люба, мені ваші гроші не потрібні. Якщо не в грошах справа, то купуй квиток і приїжджай до свого сина. Він уже забув, як ви виглядаєте.

– Коли буде потрібно, тоді і приїду, – холодно відповіла вона. – А ви замість того, щоб просити у нас грошей, дивіться за онуком.

Не встигла я нічого відповісти, як почула, що вони почали сваритися, і невістка поклала слухавку.

Увечері мені дзвонив син. Він вибачався за свою поведінку і за дружину, запевняючи, що любить її й не може піти. Пообіцяв поговорити з нею і спробувати надіслати гроші. Я пояснила йому, що просити нічого не збираюся. Ми якось проживемо, а вони нехай собі живуть, як їм хочеться.

– Коли у вас совість прокинеться, дивіться, щоб не було надто пізно. Сергійко й так усе рідше згадує про своїх батьків, – додала я.

Я намагалася достукатися до сина, пояснити, що він живе неправильно. Але його важливіше гроші й стосунки з дружиною, ніж власний син. Наприкінці розмови я сказала, що більше не хочу бачити її у своєму домі.

Син із невісткою за весь цей час лише раз передали трохи грошей через знайомих. Вони живуть собі безтурботно, а я виховую Сергійка, віддаючи йому всю свою любов і тепло. Дитині потрібна родина, але батько з матір’ю подалися за грошима.

Я не знаю, як донести до сина, що він обрав неправильний шлях.

КІНЕЦЬ.