Мій син і невістка мали земельну ділянку, яку вони купили сім років тому, але, крім паркану та фундаменту нічого не було до зроблено.

Пізніше вони чекали на спорудження кімнат на другому поверсі, а поки що разом з дочкою переїхали до гуртожитку. Щоразу, коли ми зустрічалися, наші розмови завжди оберталися навколо будівництва.

Вони говорили про ремонт, дах та стіни. У мене не було можливості вставити жодного слова про свої власні проблеми, тому що тема будинку була для них важливішою.

Я завжди розуміла, що мій син і невістка хотіли переконати мене продати мою квартиру, щоб дати їм гроші на ремонт.

Під час однієї зустрічі я, нарешті, безпосередньо запитала їх, чи хочуть вони, щоб я продала свою нерухомість? Моя невістка відразу ж почала описувати нам щасливе майбутнє, але я поставилася до цього скептично.

Після того вечора мені стало шкода сина та внучку, які так довго жили в маленькій кімнаті, тож я почала думати про те, як їм допомогти.

У нас із сестрою була дача, яку ми вирішили не продавати.

Тут були всі необхідні умови для літа, але не для зими. Я сказала своєму синові та невістці, що замерзну там взимку, але вони пообіцяли, що встановлять для мене обігрівач.

Я не знала, що робити в цій ситуації.

Я хотіла допомогти своєму синові, але ж не ціною ж власного комфорту та здоров’я. Я постійно задавалася питанням, чи є гарантії, що будівництво не затягнеться на багато років, в результаті чого я проживу в селі все життя.

З іншого боку, я не хотіла обтяжувати сім’ю своєї сестри. Мені потрібно було знайти рішення, яке б допомогло моєму синові і гарантувало, що я не залишуся без даху над головою на старості.

КІНЕЦЬ.