Через часті відлучення мого чоловіка на роботу наш син Матвій не отримував достатньої батьківської уваги під час свого виховання.

Не зважаючи на мої спроби компенсувати відсутність чоловіка, взявши на себе обидві батьківські ролі, Матвій зіткнувся з труднощами в підлітковому віці й в підсумку потрапив у погану компанію, часто прогулював школу і затримувався допізна. Турбуючись за його добробут, я прийняла непросте рішення віддати його у моpеxідне училище, щоб він не зробив незворотних помилок.

Хоча це рішення надало Матвію можливість для кращого майбутнього, воно погіршило наші стосунки. Коли він закінчив навчання, я зрозуміла, що втратила його довіру, і наше спілкування стало напруженим.

Що ще гірше, мій чоловік покинув мене і переїхав до своєї нової дружини, залишивши мене відчувати себе покинутою та ізольованою.

На вихідних я їздила в сільську місцевість, щоб відвідати свою матір і допомогти їй у таких справах, як садівництво і догляд за качками та кроликами.

Це був хороший спосіб відволіктися від постійних проблем з Матвієм. Однак Матвій першим спробував загладити свою провину, познайомивши мене зі своєю дівчиною Людмилою. Не зважаючи на те, що я відчувала в ній щось нещире, я тримала це при собі, поки Матвій був щасливий.

Згодом Матвій і Людмила одружилися, і я дозволила їм жити в моїй квартирі, щоб мати власний простір. Я повернулася в село до своєї матері, і спочатку Матвій з дружиною приїжджали до нас у гості, щоб допомогти. Однак, коли вони дізналися, що я не маю наміру переписувати на них свою квартиру, взагалі перестали приїжджати.

Було прикро усвідомлювати, що мій син і його дружина спілкуються зі мною лише тоді, коли їм щось потрібно. З віком мені стає все важче впоратися з усім самостійно, і я сподіваюся, що колись Матвій зрозуміє, що все, що я коли-небудь робила, було для його блага.

КІНЕЦЬ.