Валя стала мамою у вісімнадцять років. Діма піклувався про дівчину, ділив з нею домашні обов’язки, щоб кохана не перевтомлювалась. Він теж ще досить юний, йому лише дев’ятнадцять. Але коли дізнався, що Валя чекає від нього дитину, то не кинув її напризволяще.

З книжок він знав, що саме так повинен вичинити справжній чоловік і вважав себе саме таким. Дмитро слідкував, щоб вагітна дівчина мала час на прогулянки на свіжому повітрі та на відпочинок. Опікувався нею, аж доки та не відправилась до пологового будинку.

Дівчина народила доньку. Після повернення з пологового, Валя помітила неприємні зміни у поведінці, раніше такого турботливого, Діми. Хлопець ніби вирішив, що його місія виконана. У тій книзі він почитав, що справжньому чоловіку не годиться няньчитись з немовлям, тому до дитини він майже не підходив.

Дмитро був переконаний, що народити та займатись вихованням – це суто жіноча справа, до якої чоловік не має жодного відношення. Дитя плакало ночами, й замість того, щоб якось підтримати молоду матусю, новоспечений батько йшов спати до іншої кімнати, щоб йому ніхто не заважав. Ще й незадоволений був, що Валя не може вгамувати неспокійну малечу.

Та дівчина не відразу помітила, що плач маленької Настуні нестерпно нервує Дмитра. Вона вважала, що робить щось не правильно. Та коли у гості завітала мама, то пояснила, що не у Валі причина, а в тому, що дитина така неспокійна. Молода мама вже й не пам’ятає, як це почуватись виспаною.

Вона спить на ходу. Могла задрімати на кілька хвилин сидячи біля ліжечка доньки, а потім знову невпинно її колихати, коли капризувала. Просила допомоги у Діми, та хлопець завжди знаходив якісь відмовки.

Три роки тягнулись наче вічність для молодої матусі. Добре, що на поміч час від часу приходила бабуся маленької Настусі, бо сама, напевно, не справилась би. Хоча мама переконувала, що на власну дитину сили завжди знайдуться. Коли Настя підросла, стало трішки легше.

От тоді Валя замислилась, а навіщо їй взагалі чоловік? Щоб відлежувався на дивані? Сім’ю нормально забезпечити не може, з дитиною не допомагає і до неї ставиться, як до покоївки – приготуй, подай, прибери.. Обдумавши це все, довго не вагаючись, дівчина зібрала речі й пішла від Діми.

Влаштуватись на роботу Валі допомогла мама через свого знайомого. А трішки ставши на ноги, вступила до університету на заочне навчання. Добре, що мама у всьому підтримує. Коли отримала диплом, змогла отримати підвищення на роботі. Донька вже пішла до першого класу, а Валя зустріла хорошого чоловіка. 

Він ставився до її дитини, як до рідної доньки й вони стали справжньою сім’єю. Коли Валя згадувала про Дмитра й думала, а яким би він був батьком для Настусі, то ловила себе на думці, що після їх розлучення той ні разу не поцікавився, як живе його донька. Дівчина була рада, що у свій час не злякалась зробити рішучий крок й тепер вона щаслива.

КІНЕЦЬ.