Сім’я була стривожена, коли дізналася, що ділянка, на якій вони звели великий будинок, не належить їм. Але невдовзі це спричинило щасливі події.

Ігор, його дружина Наталія та їхній син Сергій стояли на занедбаній ділянці землі. Там був фундамент будинку. Земля була незатребуваною, і вони планували збудувати новий будинок, залишивши міське життя позаду. Незважаючи на те, що для їхнього сина це означало б серйозні зміни, він привітав цю ідею, бо свіже повітря та простора земля були йому до душі.
З нетерпінням чекаючи на початок нового сільського життя, вони збудували тимчасову хатину і приступили до будівництва постійного житла. Незважаючи на суворі дощі та пронизливий холод, робота тривала. Ігор знайшов допомогу у кількох місцевих чоловіків, і робота велася всю осінь.
Та й зиму вони не сиділи склавши руки. Ігор знайшов втіху у роботі з деревами, а Сергій знайшов роботу у лісовому господарстві.
Наталя стежила за тим, щоб у їхньому тимчасовому будинку завжди було затишно та чисто. Через три роки їхній новий будинок був готовий. Він був чудово оформлений, з унікальними штрихами, такими як химерно вирізані сходи та паркан, оздоблений дерев’яними фігурками тварин. Незабаром настав час святкувати новосілля.
На свято зібралося багато гостей – від сусідів до колег та навіть начальства. Серед них була і Лариса, модна молода жінка, зацікавлена у Сергії, хоча відсутність інтересу з його боку була очевидною.
Під час святкування Лариса раптом повідомила, що земля, на якій було збудовано будинок, належить родині Іванчуків. Це одкровення викликало тривожну тишу в натовпі, зіпсувавши радісну подію. Лариса та її батько пішли з ганьбою… Незважаючи на юридичну загрозу, сім’я вирішила продовжувати жити у новому будинку.
Згодом вони перестали турбуватися про земельну суперечку. Але напередодні Нового року вони зіткнулися віч-на-віч з Надею, молодою жінкою, яка представилася членом родини Іванчук. Надя пояснила, що вона не має наміру повертати ділянку: вона просто хотіла з’ясувати юридичні питання, щоб уникнути проблем у майбутньому.
Вона весь вечір захоплювалася їхнім гарним будинком і поділилася старими фотографіями будинку свого прапрадіда, що колись стояв на цій же землі. Присутність Наді щось запалила у Сергії. Наталя, помітивши іскру між ними, промовила тиху молитву благословення.
Згодом Сергій та Надія покохали один одного, і сміх їхніх близнюків наповнив велику хату. Ігор та Наталя були задоволені, їхні мрії здійснилися на старості. Вони збудували не тільки будинок, а й вогнище, сповнене любов’ю та радістю, де їхня спадщина могла продовжуватися ще довгі покоління.
КІНЕЦЬ.