Сім років тому поїхав до друзів у село на шашлички, та там і познайомився з Оксанкою. Одружилися.

Я тоді винаймав квартиру в столиці, вона з сином переїхала до мене.

Жили не тужили, як кажуть. Любов космічна.

Я почав розвиватися, вчив її світського життя, одяг дорогий, годинники, діаманти. Купив квартирку в елітному закритому районі, але за 40 кілометрів від столиці. Тиша, спокій і таке інше. Квартирку з певних причин записав на дружину.

Люблю ж, подумати навіть не міг, що таке кохання може породити такі наслідки. Відразу Воланда згадую з його квартирним питанням.

І ось одного разу під час весняного загострення я пішов як джентльмен, орендував собі квартирку і жив там.

та коли я спробував повернутися, Оксана заявила мені: якщо спробуєш відібрати квартиру, я подам у суд.

Я пробачив це, але не забув.

Ми примирилися, вона прилетіла до мене. Кохання воскресло. Постійні подорожі, відрядження по шість місяців, закордон, острови, рай.

Віддавався я цілком роботі та процесу купівлі діамантів. Я заробив на великий будинок. Ми переїхали. Квартиру я запропонував під оренду, щоби комуналку оплачувати і за будинок і за квартиру. Вона довго мовчала, але все-таки сказала:

– А давай моя мама житиме в нашій квартирі.

До слова, у моєї мами немає елітного житла, плюс – у неї іпотека. Я довго обмірковував цей момент, звичайно, сердився, але все тримав у собі. Продовжував оплачувати курси по п’ять штук баксів – “Зайчик, ну ти ж обіцяв”.

Ми почали обживати будинок. Її син Михайло через мої часті від’їзди став кликати мене «він». Добре, що не «воно». Я натякнув, що це мені трохи неприємно. Після цього я одразу став татом. Діамантів ставало дедалі більше і амбіцій теж. Не радячись зі мною, Оксана вона вирішила купити фітнес центр та салон краси. Пішла до банку та отримала кредит, і скупила все.

“Зайчику, купи мені машину!” – попросила якось.

“Та добре, моя краса”.

Я прилетів із відрядження і забрав доньку від першого шлюбу до себе. Залишився надто довго, мабуть. У мене з’явилося почуття, що я в гостях, що ми з дочкою чужі. Я лише оплачую рахунки. Дружина дозволила собі за вечерею нагрубити мені в присутності дітей. Дочка моя  втекла до себе та закрилася. Я для дочки став неприємною людиною.

Перше, що зробила дружина, розуміючи, що це кінець – почала хватати прикраси, ще б пак, раптом заберу. Кішку хоч забрала свою, хвала небесам.

“Машину ти мені подарував!”

Найсумніше в цьому всьому те, що я її люблю. Вона щодня пише мені повідомлення зі словами кохання, приїжджає кожен другий день у гості на три години. В останнє побачення запитала мене, чи я не можу оплатити кредит, тоді цей бізнес буде наш!

Питання аудиторії – чи варто давати жінці розвиватись? Чого надалі чекати від моєї селяночки-Оксаночки?

Джерело