Швидкою ходою я йшла через парк, був пізній вечір. Скоро вже дуже сильно стемніє. Страшно, а до закінчення парку залишилася тільки півдороги. Раптом я почула, що в кущах щось запищало. Це було схоже на писк кошеняти або іншої тварини. Я пішла в сторону звуку та побачила картонну коробку.

Те, що я побачила в коробці, ввело мене в стан шоку. Там лежало немовля, воно було закутане в старий светр. Видно було, що воно лежить тут давно і доволі сильно змерзло. Через те що дитина доволі довго кричала, вона зірвала свій голос і тепер лише могла видавати звук схожий на писк.

Я взяла цю коробку і побігла до виходу. При виході з парку я побачила, що там стоїть якийсь чоловік. Я подумала, що можливо він бачив когось, хто з цією коробкою заходив до парку.

Чоловік сказав, що нікого не бачив. Раптом я згадала, що недалеко від парку знаходиться відділення поліції. Тоді я з коробкою відправилась туди. Дійшовши до відділення, я зітхнула з полегшенням і розповіла дільничному все, що зі мною відбулося. Після того, як ми розгорнули светр, з’ясувалося, що це дівчинка.

Черговий викликав швидку допомогу і записав мої дані, я не могла піти додому не дочекавшись приїзду швидкої. Коли лікарі приїхали, я попросила, щоб вони зателефонували мені так сказали в якій палаті буде лежати немовля. Наступного дня я пішла до лікарні, щоб перевірити чи все добре з дитиною.

Мене провели до палати, де лежала дівчинка. Медсестра сказала, що оскільки я цю дівчинка знайшла, то можу її назвати. Не довго думаючи, я сказала що дівчинку звати Богдана. З’ясувалося, що дівчині всього один день.

Поліція уже шукає її маму і швидше за все дівчинка поїде в дитячий будинок. Мені було дуже шкода дівчинку, я могла тільки уявляти що чекає її в дитячому будинку.

На той момент я проживала одна, з чоловіком розійшлися пів року тому. Проте ми не були офіційно розлучені. У мене з’явилася ідея: я попрошу колишнього чоловіка хай він зі мною походить по різних державних органах для оформлення опіки над Богданою. Я не буду вимагати від Романа, щоб він займався дитиною. Мені потрібно буде тільки його присутність.

Я підійшла до лікаря і попросила, щоб вони затримали Богдану на місяць. За цей час я зможу оформити всі необхідні документи. Як не дивно колишній чоловік поводиться мені допомогти, єдиною його вимогою було те, що Богдана після нашого розлучення не претендуватиме на його майно. Мені цього було більше, ніж достатньо.

Через місяць я втілила свій задум у життя.

Та ми з Богданою переїхали до мене додому.

КІНЕЦЬ.