Ми з Миколою познайомилися у подорожі. Місцева туристична компанія організувала виїзд на екскурсію. Я мала їхати з подругою, проте Оксана захворіла та поїхати не змогла. Довелося їхати одній, в автобусі біля мене посадили Миколу, ми розговорилися та провели цей день разом, додому поверталися уже по вуха закоханими один в одного. Почали зустрічатися, потім одружилися.

В той момент я працювала у банку на відділенні, робота у мене була дуже напружена та відповідальна тому, коли я завагітніла, жодного разу мені не вдалося пройти обстеження УЗД. Ледь доходила до декрету. Коли уже опинилася вдома, то не могла відіспатися. Увесь час була така замучена, що прокидалася лише від почуття голоду, а так майже не вставала з ліжка.

Пологи почалися раптово, Микола повіз мене в пологовий будинок та терпляче очікував появи дитини на світ. Проте згодом сталося те, чого ніхто не очікував… У нас народилися трійнята – усі хлопчики. Сказати, що я була здивована – це нічого не сказати. Мені важко було уявити, як до цієї новини віднесеться Микола.

Чоловіка до нас не пускали та, коли медсестра прийшла від нього, сказала, що чоловік аж зблід, почувши про трьох дітей. Ми зідзвонилися та Микола сказав, що уже підготував кімнату до нашого приїзду.

На виписку прийшло дуже багато родичів: батьки, брати, сестри. Друзі теж прийшли привітати. Не було лише Миколи. Я здивувалася, подумала, що він чекатиме нас з хлопчиками вдома. Батьки довезли мене додому та з’ясувалося, що й вдома Миколи немає. Кімната й дійсно була готова до нашого приїзду: було три ліжечка, іграшки, холодильник повний їжі та записка на столі від Миколи. У ній писало: “Вибач, але я так не можу. Троє дітей, то для мене занадто.”

Я присіла на крісло та розридалася. Як це? Як він міг нас покинути? Лише через те, що народилося троє дітей, а не один? Який же він чоловік після такого?

Зібравшись з думками, я написала Миколі у месенджері номер моєї банківської картки та суму, яку щомісяця він має нам пересилати. Жодного разу Микола нічого туди не поклав.

Моя мама зголосилася нам з дітками допомагати та ми переїхали до батьків, а мою квартиру почали здавати в оренду.

Коли хлопчикам виповнився рік подала я заяву на розлучення та до суду на аліменти. Аліменти суд призначив доволі солідні та Микола бігом прийшов миритися, казав, що не потягне, що все віддасть, що заборгував тільки б я забрала позов і ми домовились усно. Я була непохитна та сказала, що це мінімум, що він може для нас зробити за те, що покинув нас.

В результаті я обдерла Миколу до нитки, діти підросли та пішли в садочок, а я повернулася на роботу. А мої три богатирі Ілля, Микита та Олексій – моє найбільше щастя у житті.

КІНЕЦЬ.