Наші бабуся та дідусь завжди були мудрими та вдумливими людьми, чиї поради допомагали багатьом у складних життєвих ситуаціях.

Особливо яскраво це виявилося в один критичний момент у житті нашої сім’ї, коли шлюб моїх батьків балансував на межі розлучення.

Мої батьки вже зібрали всі документи та вибрали день для подання їх на розлучення. Вони навіть не намагалися приховати свої розбіжності та конфлікти.

Але якось їм знадобилося знайти деякі папери, які могли бути у бабусі з дідусем.

Разом вони поїхали до їхнього старого затишного будинку на околиці міста. Дізнавшись про ситуацію, бабуся сказала їм: “Діти, посидіть, я вам чай заварю, і поговоримо.”

Вони сіли за стіл у вітальні, де час ніби сповільнив свій біг. “Знаєте, ваш шлюб – це як сад,” – почала бабуся, – “Якщо його не поливати і не доглядати, він засохне.

Кохання теж вимагає догляду.” “Але мамо, ми вже не можемо порозумітися,” – зітхнула моя мама.

“У будь-якому саду бувають бур’яни,” – продовжував дідусь, –

“Але, якщо ви разом їх прополюватимете, ваш сад розквітне знову.” Мої батьки мовчки слухали, а я бачила, як у їхніх очах з’явився роздум.

Бабуся додала: “Пам’ятаєте, як разом ви переживали труднощі?

Ці моменти згуртували вас. Не забувайте про це.” Після цієї розмови мої батьки поїхали додому, але вони більше не говорили про розлучення. Слова бабусі й дідуся наче оживили надію.

З того часу вони почали більше розмовляти, проводити разом час та працювати над своїми стосунками. Тепер я розумію, наскільки важлива мудрість старших і наскільки цінна кожна порада, яку вони нам дають. Завдяки бабусі та дідусю наша родина збереглася і навіть стала ще міцнішою.

КІНЕЦЬ.