Шкарпетки наші свати поклали нашим онукам під ялинку. Щоб ви розуміли, і на тому все. Ми з чоловіком витратили на подарунки онукам три тисячі гривень, по півтори на кожного. Так це ж подарунки!

Новий рік зустрічали і ми, і свати у наших дітей в їхній новій квартирі. Звичайно, ми готувалися. І для наших онучат, щоб купити гарні подарунки, запитували у сина і невістки, що діти люблять, що вони хочуть.

Онука, наприклад, давно мріяла про ляльку з серії «Будиночок мрії», а онук хотів набір для складання великого піратського корабля з конструктора.

Ми вибрали найкраще, що могли собі дозволити. Лялька була величезна, зі змінним гардеробом, аксесуарами, навіть маленькими меблями. Конструктор теж був преміальний, із деталями, які світяться у темряві, і цілою книжкою інструкцій.

Окремо ми купили солодощі — коробки шоколадних цукерок у вигляді героїв їхніх улюблених мультфільмів. Я навіть гарно запакувала все в яскравий папір із бантиками, щоб дітям було цікаво розгортати.

Настав вечір. Подарунки дітям дозволили відкрити об 11 годині. Вони вже й так чекали з нетерпінням, все підглядали під ялинку, питали, коли можна буде розгорнути пакунки. Коли настав час, онуки миттєво взялися за подарунки.

Спершу відкрили наші. Скільки було радості! Онука розпакувала ляльку, скрикнула і побігла її показувати мамі. Онук одразу почав збирати корабель, навіть не звертаючи уваги на інші подарунки.

Всі сміялися, фотографували. Я відчула себе такою щасливою, що змогла зробити їм приємно.

А потім діти дісталися до пакунків, які приготували батьки невістки, наші свати. Я ще подумала: цікаво, що вони купили, можливо, якісь модні іграшки чи гаджети. Ага, три рази! Діти відкрили пакети і витягли звідти по парі шкарпеток.

Шкарпетки!

Я сиділа і не знала, що сказати. Діти тримали ті шкарпетки і мовчали, навіть не усміхалися. Онука спитала:

— А це точно для нас?

Свати лише посміхнулися:

— Звісно, дітки, це новорічні шкарпеточки, такі речі завжди потрібні. Шкарпеточки теплі, з візерунками.

Я відчула, як у мене всередині все закипіло. Ну хіба так можна? На Новий рік дітям! Це ж свято, магія! А тут — шкарпетки. Не можу сказати, що я очікувала від сватів якихось дорогих подарунків, але це навіть не повага до свята, не кажучи вже про онуків.

Чоловік тихо штовхнув мене ліктем, мабуть, бачив, що я ось-ось скажу щось зайве. Я стрималася. Але весь вечір думала тільки про це.

Коли ми з чоловіком поверталися додому, я таки не втрималася:

— Це ж треба! Шкарпетки! Як ти думаєш, це нормально?

Він зітхнув:

— У кожного свої причуди. Може, вони не мають можливості витратитися.

Але я знала, що це не про гроші. Наші свати зовсім не бідні люди. Вони регулярно хваляться поїздками за кордон, новими ремонтами, та й квартира у них шикарна. Просто, мабуть, такі люди.

Наступного дня ми вирішили поговорити з сином і невісткою. Я спитала невістку прямо:

— Таню, а як ти сама ставишся до того, що твої батьки дарують дітям шкарпетки?

Вона зніяковіла:

— Ну вони вважають, що практичні подарунки краще. І що головне увага, а не самі подарунки.

— Практичні? — я не стримала здивування. — Але ж це діти, для них важлива радість, казка.

Син промовчав, а Тетяна лише знизала плечима:

— Мама завжди так робить. Вона каже, що діти й так мають усе, що потрібно.

Я зрозуміла, що цю тему краще не продовжувати. Але в голові у мене вже визрівав план. Наступного року, якщо знову буде спільне святкування, я зроблю так, щоб онуки отримали ще більше радості.

І знаєте, можливо, навіть для сватів знайду щось символічне — наприклад, пару теплих шкарпеток для кожного покладу під ялинку.

Ну от скажіть, хіба це нормально – такий вчинок сватів і таке ставлення до онуків?? Мені цікава ваша думка, бо на мою – це казна що.

Джерело