Щороку на усі великі свята ми усією нашою родиною збиралися усі разом у нашої бабусі.

Це вже була наша найкраща сімейна традиція у нас багато років, ми звикли до неї.

Але, якщо в деяких родинах від цього віє лише позитивом, добром і гарними родинними відносинами, то у нас, на жаль, такого немає і мені, щиро кажучи дуже прикро визнавати все це.

Незважаючи на те, що ми завжди у ці святкові дні, коли зустрічалися, були разом, у нас в родині дуже недобрі відносини.

У нас немає якогось тепла чи взаєморозуміння, хоча ми посміхаємося одне одному і робимо вигляд, що все добре у нас.

Я не раз своїй мамі говорила, що не хочу з родиною збиратися на посиденьки у ці дні.

Пояснювала, що краще б я це свято провела вдома зі своїми батьками у затишку і з хорошим настроєм.

Але мама не розділяла моєї думки, хоча й сама не дуже хотіла йти до родини на свято.

Але вона мені казала завжди, що бабуся образиться, тому і їй і мені потрібно бути присутніми там.

Загалом так було багато років, коли ми всі збиралися в бабусі.

А потім бабуся зовсім постаріла, не могла нічого робити вдома сама, важко вже все їй давалося.

Тому ми з мамою врешті вирішили забрати її до себе, хоча в неї ще були син і донька, але вони навіть не планували забрати стареньку до себе, знаходили якісь виправдання для цього.

Відтоді, як бабуся стала жити в нас, вся родина постійно збирається тепер в нас на свята, хоча ми нікого не запрошуємо, мовляв, вони йдуть не до нас, а до бабусі.

Але ні тітка зі своєю родиною, ні дядько ніколи нічого не приносять з собою, ніколи не приготують щось, вони вважають, що прийшли до бабусі, хоча це наш дім.

На ці свята нам з мамою вдвох доводиться все готувати самим, щоб усіх нагодувати, а поїсти вони усі люблять добре, ще й з ночівлею залишаються постійно у нас.

Родичі приходять, шепочуться постійно: то в нас брудно, то посуд немитий, то пил скрізь, то за бабусею дивимося погано.

Але це не правда, ми любимо бабусю і добре за нею доглядаємо, вона щаслива у нас.

Ще б кожному таку старість.

Мене так втомили ці посиденьки, я взагалі сказала мамі, що більше не хочу бачити родину в нашому домі, адже від того ми нічого хорошого не маємо, крім того, що готуємо, витрачаємо багато грошей своїх, а нас ще й докоряють в усьому.

А мама не знає, як їй правильно вчинити: якщо відмовить родичам в гостині, то бабуся не бачитиме їх, але, які б вони не були, інших рідних людей у неї немає, бабуся звикла, кожне свято чекає гостей.

А я втомилася від цього і маму свою шкода.

Чому ми їх маємо годувати постійно?

Як нам спекатися ті родинні посиденьки?

Як сказати родичам, щоб не приходили до нас і не ображалися на мене з мамою?

КІНЕЦЬ.