– Ліліє Василівно, Ви? – здивовано окликнув молодий чоловік жінку, що поспішала вулицею додому.

На мить Ліля призупинилася, і в статечному чоловікові впізнала свого колишнього учня Руслана, він був її першим випускником. Цій випадковій зустрічі вона дуже зраділа, бо не бачилася з ним років 20.

Та зустріч була не лише випадковою, але й доленосною. Руслан розповів, що його сімейне життя не склалося, з дружиною він розлучився і зараз повернувся до своєї мами. А у Лілі особисте життя і зовсім не склалося, в свої 42 роки вона так і не вийшла заміж, хоча і виглядала дуже добре.

Коли Ліля закінчила університет, вона влаштувалася на роботу в школу, і їй відразу дали 11 клас, в якому попередня вчителька математики пішла в декрет. Працювати з старшокласниками молодій учительці було непросто, але дуже цікаво. Вони вчилися у неї, а вона багато чого і у них.

На випускному Руслан запросив її на танець, а потім зізнався, що закохався у неї з першого погляду. Ліля від несподіванки не знала що й сказати, але чемно відповіла, що любов між вчителькою і учнем неможлива, і що він ще обов’язково знайде свою долю.

Хлопця дуже засмутили її слова, і він відразу після школи поїхав в інше місто вчитися. Потім якось Ліля зустріла в місті маму Руслана, і та похвалилася, що у сина все добре – він закінчив університет, знайшов гарну роботу, одружився.

На цьому ця історія і закінчилася б, якби не ця доленосна зустріч. Руслан розлучився з дружиною, у них зовсім не співпадали погляди на життя. Але у них двоє діток, з якими він тепер не бачиться через те, що велика відстань і через те, що дружина його проти цих зустрічей.

Ліля і сама не помітила, як перейшла з Русланом на “ти”. Зустрічалися вони майже щовечора, і одного разу Руслан повторив ті ж слова, що і на випускному:

“Я кохаю тебе. Так і не зміг забути. Може саме тому у нас з дружиною і не склалося, що я постійно порівнював її з тобою”.

Ліля хотіла заперечити, але Руслан перервав її на пів слові:

“Тільки не кажи, що це неможливо. Мені 37 років, я вже достатньо зрілий, щоб приймати такі рішення”.

Через якийсь час Руслан зробив пропозицію Лілі і вона погодилася. У Лілі була своя квартира, і вони вирішили, що як тільки вони розпишуться, то Руслан переїде до неї.

Та щойно Руслан став збирати речі, його мама виявилася категорично проти, сказала, що ніколи не допустить цього. Мама ще сподівалася, що Руслан повернеться до своєї дружини і дітей. Про невістку, старшу на 5 років, та ще й колишню вчительку сина, вона аж ніяк не мріяла.

Тому пішла до Лілі Василівни на роботу, але так, щоб син не знав про її візит.

Ліля коли побачила на порозі своєї аудиторії маму Руслана, ледь не обімліла, бо добре знала, про що йтиме мова.

Це була перерва, нікого крім них в класі не було, і майбутня свекруха наважилася говорити першою.

– Залиш мого сина в спокої! Навіщо тобі він? – спересердя спитала вона.

І додала, що Ліля спеціально виношувала цей план багато років.

– Нічого спеціально я не робила. Просто так вийшло. Але якщо ви вважаєте, що це помилка, то я зникну з життя вашого сина, – раптом розплакалася Ліля.

Тепер уже майбутня свекруха не знала, що робити.

– А ти розумієш, що у нього діти є, і тобі доведеться змиритися з тим, що він їм приділяє любов, час та увагу? – раптом несподівано навіть для себе запитала.

– Розумію. І готова їх полюбити, а чоловіка підтримати, – тихо відповіла Ліля.

На цю розмову зайшов і Руслан, який почув слова Лілі і сказав, що вона ніколи не пошкодує, що погодилася стати його дружиною.

А маму він попередив, щоб і не думала більше втручатися в їхнє життя.

– Я її люблю. Розумієш? А це головне. Мамо, якщо є любов і взаєморозуміння, то ніякі труднощі не страшні.

А яка ваша думка? Лілі варто відмовитися від пропозиції Руслана?

Чи таки варто спробувати стати з ним щасливою і не зважати на пересуди?

Джерело