Мама завжди була наполегливою, але те, що вона затіяла, перевершило всі мої очікування. Я вже давно звикла до її несподіваних ідей, але цього разу все вийшло далеко за межі мого терпіння. Щодня, повертаючись додому після роботи, я сподівалася на спокійну самотність.

Але, здавалося, мама була налаштована по-своєму. Моє життя стало схожим на якусь безглузду казку, де щодня з’являється новий “наречений”.

Вони з’являлися з нізвідки – молоді, старші, серйозні, веселі, наче мама підбирала їх за спеціальним каталогом. Одного разу, повернувшись після втомливого робочого дня, я відчинила двері і, не здивувавшись, побачила чергового “нареченого”.

Але цього разу щось усередині мене клацнуло. Нерви дійшли до краю. Я вибухнула. “Досить! Цього вже занадто! Мамо, якого біса ти робиш?” – крикнула я, метнувши погляд на стіл, де сидів нещасний “наречений”. Мама виглядала стурбованою, але в її очах світилася якась дивна впевненість. “Люба, я просто намагаюся допомогти тобі знайти відповідного чоловіка.

Ти ж знаєш, що ти вже не молода, настав час задуматися про майбутнє.” “Мамо, я сама знаю, що мені робити! Ти переступаєш кордони! Це моя особиста справа!” – Гнівно заявила я, відчуваючи, як пульс частішає. Мама підняла руки на знак смирення. “Добре, гаразд. Я мабуть перестаралася.

Перепрошую.” Я відвернулася, щоб сховати сльози роздратування. Мама раптово зрозуміла, що перейшла кордон, і це був рідкісний випадок, коли вона вибачилася. Мене охопив сором за свою реакцію, але роздратування залишалося. Наступного ранку я повернулася додому після заряду емоцій, сподіваючись на спокій.

Але будинок був тихий і порожній. Я знайшла записку на столі. У ній мама написала, що вона поїхала на пару днів, щоби дати мені простір. Дні були спокійні. Я думала про те, що сталося, і усвідомила, що нам обом потрібен час для роздумів. Мама повернулася за кілька днів.

Ми сіли та поговорили – відкрито, без гніву. Вона зізналася, що переживала за мене і що їй важко було бачити, яка я самотня. Я пояснила їй, що хочу приймати рішення самостійно, але її турбота цінна для мене. З того часу у нас встановилися більш збалансовані відносини.

Мама перестала чіплятися з новими ”нареченими”, а я стала більш відкритою для її порад. Ми обидві зрозуміли, що важливо підтримувати одне одного, але також шанувати кордони та індивідуальні рішення.

КІНЕЦЬ.