Щодня, по дорозі на роботу, Люба проходила повз будинок, який колись належав їй із чоловіком. Відколи Степан поїхав, там жили якісь квартиранти. Але зараз там чомусь ніхто не жив, а на повний хід йшли ремонтні роботи…
Тамара рідко відвідувала будинок сваті, але після того, як та поїхала на заробітки, вона вирішила, що слід прибратися там. Піднімаючись сходами, жінка розмірковувала про те, скільки часу піде на прибирання.
Відчинивши двері, Тамара відчула запорошений, але затишний аромат старого будинку. Почавши з вітальні, жінка з часом опинилась у спальні і вирішила протерти шафи.
Яке ж було її здивування, коли в глибині однієї з полиць вона виявила невелику ручку. “Що це?” – Прошепотіла вона, потягнувши за ручку і виявивши потаємну скриньку.
Серце Тамари почало битися швидше, коли вона побачила блиск золота всередині. Там лежали монети, прикраси та безліч золотих злитків. “Боже мій!” – вигукнула Тамара, торкаючись однієї з прикрас.
На той момент у дверях з’явилася її найкраща подруга, Аліна. “Тамара, я принесла тобі… Ого! Що це таке?” “Це… Це золото сваті. Я не знала, що вона настільки багата!” – промовила Тамара.
Аліна наблизилася і глянула на скарби. “Ти щось збираєшся з цим робити?” “Я не знаю. Звичайно, це не моє, але я повинна щось зробити.” За кілька днів Тамара вирішила надіслати листа сваті, розповівши про своє відкриття.
У відповідь надійшло повідомлення, в якому сватя дякувала Тамару за чесність і розповіла історію цього золота. Це була спадщина її предків, про яку знала лише вона.
Зрозумівши значення скарбу для сваті, Тамара з повагою і трепетом поставилася до цієї знахідки, поклавши все на свої місця і чекаючи на повернення сваті, щоб дізнатися більше подробиць про цю дивовижну історію.
КІНЕЦЬ.