Ми з моїм хлопцем Олегом вирішили жити разом після того, як зустрічалися 6 місяців – що стало кроком уперед у наших стосунках.

Я вже виплатила кредит за квартиру, тож для нас мало сенс розпочати наше спільне проживання там. За три роки спільного життя ми зіткнулися з типовими проблемами у відносинах, включаючи суперечки та не вміння йти на компроміс.

Олег зробив мені пропозицію, і я погодилася, що призвело нас до планування нашого весілля та офіційного представлення наших сімей. Олег уже був знайомий з моїми батьками,

тому що ми жили в одному місті, але знайомство з його батьками вимагало тривалої поїздки до їхнього регіону. Вони жили на фермі з доглянутим будинком та садом.

Я не була новачком у сільському житті, оскільки раніше часто відвідувала родичів у сільській місцевості.

Коли ми приїхали, мати Олега, Лідія Іванівна, відразу ж виявила холодне ставлення до мене, відкрито критикуючи мене за те, що я міська дівчина, і називаючи мене “ледачою”.

Це звинувачення приголомшило мене , враховуючи мою наполегливу працю як у навчанні, так і в кар’єрі, що дозволило мені купити власну квартиру.

Я постояла за себе, підкресливши свої досягнення і незалежність. Олег відкинув коментарі своєї матері,

висловивши свою байдужість до життя на фермі і закликавши мене не приймати її слова близько до серця. Незважаючи на це, частина нашого візиту, що залишилася, була відзначена прихованою напругою у відносинах з моєю майбутньою свекрухою.

Незважаючи на те, що ця поїздка змусила мене засумніватися в динаміці наших майбутніх сімейних стосунків, я вирішила, не дозволяти думці Лідії Іванівни надто сильно впливати на мене.

Зрештою, житиму я не з нею, та й наше спілкування навряд чи буде частим.

КІНЕЦЬ.