Так і сказала, що їй діла немає до чужого брата, просто при мені. Говорила чоловікові, але я поруч сиділа. Динамік у чоловіка досить гучний, – розповідає подрузі Віталіна.

— Реально в голові не вкладається, – хапається за щоки подруга.

– Вона розуміє взагалі? Ти – мати її онуків, дружина її сина, взагалі-то.

— Мабуть, ріднею мене свекруха і через 15 років мого шлюбу не вважає, – усміхається Віта. – Чоловік і сам у шоці, він із розумінням ставиться до того, що я його маму бачити не хочу в нас. Та й узагалі ніде.

У мами чоловіка Віталіни двоє дітей від різних чоловіків, третій чоловік і величезна зарозумілість. Коли Віталіна тільки починала сімейне життя, було зрозуміло: просто з такою свекрухою не буде. Віту вона терпіти не могла, а в сина безмежно любила.

— Сама зізнавалася, що син в неї від коханого чоловіка, а його сестра від того, хто був зручним, коли вона залишилася молодою вдовою з дитиною на руках, – продовжує Віта.

— А сестра твого чоловіка в курсі, що вона – нелюба дитина?

— В курсі, вона й не приїжджає до неї, старається, принаймні, – відповідає Віта. – А мій чоловік – світло у віконці з усіма наслідками, що випливають: я – загарбниця. Хоча у свекрухи зараз цілком успішний шлюб, а з батьком сестри вона 17 років у розлученні.

У Віталіни та її чоловіка 13-ти річний син і дворічна донька, живуть у трикімнатній квартирі, за яку платять іпотеку. Не розкішно живуть, але й не потребують, у декреті Віта почувається цілком спокійно, а сім’я не голодує. Працює чоловік, підробляє і сама Віталіна, з донькою їй активно допомагає мама.

Мама в жінки вдова вже 8 років. Батько в молодості підірвав здоров’я непомірним вживанням різних напоїв, але останніми роками не вживав – лікувався від наслідків свого способу життя. Донедавна у Віти був ще й молодший брат.

— Брат від самого початку був слабеньким, – каже вона. – Мама стільки з ним по лікарнях лежала, жах просто. Серце було ніяке, потім цукор. Не жив, а мучився. І такий був добрий хлопець, ну, ти пам’ятаєш.

Подруга киває головою, брат Віти добре розумівся на комп’ютерах, підробляв цим, сидячи на інвалідності, а всім знайомим допомагав із технікою безплатно.

— У тому числі й свекрусі моїй, – зауважує Віта.

Два місяці тому в брата сталося різке погіршення стану здоров’я. У 27 років. Мама і Віта сподівалися, що все обійдеться, молодий, відновиться ще. Хлопця справді виписали додому, а ще за два тижні стався його не стало.

— Мама в шоці, я, якщо чесно, теж, – каже Віта. – Чоловік залишався з донькою, відгули взяв, а я носилася й організовувала все, мама взагалі розгубилася, я переживала за неї. А тут свекруха зі своїм ювілеєм.

Мамі чоловіка виповнювалося 60 років, заради цього жінка вирішила організувати урочистість у ресторані, із запрошенням рідних, друзів і колег (вона ще працює). А в родині Віталіни сталася затримка з похороном на день. І проводжати в останню путь брата якраз треба було в день святкування.

— Сина з дворічною донькою на весь день не залишиш, вирішили, що сидить із донькою чоловік, а син поїде зі мною. Ну який ювілей? Чоловік сказав, що коли дружина чорна від горя, а теща ледь дихає, йому не до маминого ювілею.

Тим паче, що свято не в сам день іменин, а за два дні, пізніше свекруха не хотіла. Кафе на суботу замовили, а сам ювілей тільки в понеділок. Прикмети, що раніше не відзначають, їй до ліхтаря, вона товстошкіра.

Чоловік Віталіни зателефонував мамі, пояснив, що не зможе бути, так і так, дружина на прощанні з братом. І почалося: бери внучку, приходьте обов’язково, як так, сина рідного не буде.

— Мене ніхто не зрозуміє! Мене просто ніхто не зрозуміє! Донька мене послала, сказала, що не приїде, але там хоч зрозуміло, вона далеко, а син під боком і не прийде? – обурювалася свекруха.

Чоловік спробував сказати про те, що дворічній дитині там не місце, що з його боку зовсім негарно веселитися в день, коли в дружини таке нещастя, що й цю причину гості мами в змозі зрозуміти й переварити. Він обов’язково приїде і привітає маму в понеділок, у саму дату. Тоді й прозвучала ця фраза про те, що мамі чоловіка плювати на чужого брата. І не тільки.

Що жаліти? По ньому відразу було видно – не жилець, тільки мучився. Нічого, поховають і без твоєї участі. А я ось людей зібрала на своє свято, все оплатила…

Віта просто в цей момент немов ще раз брата втратила. Чоловік трубку кинув, від дружини вислухав, що свекруха в їхньому домі – персона небажана. І погодився з цим.

— Дзвонила, чоловік її в заблоковані заніс, то вона прикотила наступного дня зі скандалом, щоправда, ми двері не відчинили. Не поїхав чоловік вітати її і в понеділок, тож надвечір прибув вже чоловік свекрухи, поговорити по-чоловічому із сином, який «для мами – все, світло у віконці, а вона через нього весь день іменин проплакала», – каже Віта.

– Чоловік і його послав. Загалом, поки не спілкуємося, що робитиме далі чоловік – його справа, а я свекруху ніколи пробачити і зрозуміти не зможу.

Що думаєте? Чоловік усе ж міг заїхати до мами на півгодинки з молодшою донькою? Привітав би і все, номінально б узяв участь у важливій для мами події? Чи все правильно: у дружини горе, треба поважати свою сім’ю?

КІНЕЦЬ.