— Ну? Хто?

– Кирило не дав дружині навіть відійти від кабінету. Чоловікові не терпілося дізнатися стать майбутньої дитини, йому хотілося почути підтвердження своїм припущенням. Цього разу точно буде хлопчик! Ну хоч утретє має пощастити! – Та не мовчи, я ж від цікавості місця собі знайти не можу!

— Дівчинка. У нас буде дівчинка.

Чоловік миттєво похмурів, засунув руки в кишеню і мовчки попрямував до виходу. Ліза спіймала здивовані погляди майбутніх матусь, які очікували на прийом, і, ніяково посміхаючись, пояснила:

— Він просто про сина мріє. Ми ще до весілля про це міркували. Розумієте, Кирило одразу сказав, що йому потрібен тільки син, доньки його не особливо цікавлять. А тут як на зло – втретє дівчинка!

— А як він до дочок ставиться? Не ображає? – тендітна блондинка з животом, що сильно випирає, від слів Лізи розхвилювалася так, ніби йдеться безпосередньо про її сім’ю.

— Ні, що ви! – вигукнула Ліза, замахавши руками. – Просто… Він їх майже не помічає…

Останні слова дівчина вимовила дуже тихо. Їй було дуже ніяково розповідати про проблеми в родині, особливо стороннім людям, але… Наболіло!

Вона намагалася поговорити з мамою, але та доньку тільки висміяла. Мовляв, тебе чоловік повністю забезпечує, відпочивати на море возить, одяг різний купує. А ти ще скаржишся! Дивись яка, на доньок уваги мало звертає! Але на те він і мужик, йому син потрібен! Щоб було з ким у футбол пограти, машинки покатати, на риболовлю сходити. Та й просто, син – це спадкоємець!

Загалом, не дочекавшись допомоги від матері, Ліза звернулася до свекрухи. Ось ця жінка була більш адекватною, обурення невістки розуміла, але порадити нічого не могла.

— Зациклився в мене Кирило на думці про сина, нічого тут не зробиш. А дівчатка для нього істоти незрозумілі, він просто не вміє з ними спілкуватися. Не мучся, просто прийми ситуацію.

— Ось я думаю, як переконати Кирилка хоча б півгодини на день грати з доньками. Вони ще маленькі, одній два, другій три, але батьківської уваги їм дуже не вистачає!

— Що, за четвертим теж підеш? Ну, раз у вас знову дівчинка вийшла?

— Піду, – впевнено сказала Ліза.

– А то знайде собі іншу, ту, яка йому сина подарує, а я що робитиму?

— А якщо і четвертою дитиною буде дівчинка? – наполегливо цікавилася жінка. – Підеш за п’ятою? За шостою? А потім він тебе кине, і ти залишишся з купою дітей одна одної менше? Ти про це не думала?

— Я… Я впевнена, що наступним точно буде хлопчик!

— Ну так, сподівайся.

Телефон у Лізи вимогливо задзвонив, даючи привід завершити неприємну розмову. Їй просто нічого було сказати! І так, вона чудово розуміла, що в словах жінки є зерно істини, але все ж Ліза сподівалася на краще…

Півтора року потому.

— … і так, сподіваюся, що цього разу ти мене не розчаруєш! – вкрадливо промовив чоловік, відчиняючи перед дружиною двері до кабінету. – Чекаю добрих звісток, а не то я з тобою розлучуся і знайду нормальну дівчину, здатну подарувати мені сина. Раджу про це пам’ятати.

— Чоловіче, стать дитини неможливо вибрати! Ви не в магазині! – обурилася лікарка, яка почула закінчення бесіди. – Ви маєте радіти, що ваша дитина здорова, все інше – суща дурниця!

— А ось це я вирішувати буду! – процідив Кирило, кидаючи на жінку, яка лізе не у свою справу, злісний погляд. – Я попередив.

— Не пощастило вам із чоловіком, – похитала головою жінка.

— Не треба, у мене з чоловіком повна ідилія! Краще покваптеся і скажіть мені результат!

— Не переживайте так, зараз усе дізнаєтеся! – через якийсь час лікарка посміхнулася і вимовила заповітні слова: – вітаю, у вас буде хлопчик.

Кирило, дізнавшись цю приголомшливу новину, мало не до стелі підстрибнув від радості. Його щастю не було меж! Нарешті! Нарешті в нього буде син! Справжній спадкоємець! Він навіть завалив дружину подарунками, ось тільки на її несміливе прохання найняти дівчаткам няню, різко відповів: – як буде син, тоді й найму. Хлопчику потрібне правильне виховання і розвиток прямо з дитинства! У тебе ж знання і навичок для такого відповідального завдання не вистачить.

Ліза мовчки проковтнула образу. Цього разу її цікавий стан проходив досить важко, їй постійно було погано, а донькам потрібна була увага хоча б від матері.

— Ну раз тобі так важко, нехай дівчата поки поїдуть жити до бабусі. Ти занадто багато часу на них витрачаєш, – досить байдуже сказав Кирило, дивлячись на бліду дружину. – Та й узагалі, нехай живуть там постійно! Ти зараз маєш турбуватися тільки про одну дитину – про ту, що перебуває всередині себе. Доньок бачитимеш на вихідних. Так, думаю, це буде найкращий варіант.

— Ти зараз серйозно? – Ліза була в шоці. Ні, вона, звісно, бачила ставлення Кирила до доньок, але не думала, що все буде так серйозно.

— Звичайно, серйозно! Я тобі одразу казав, що мені потрібен тільки син, – дещо здивовано промовив чоловік. – Скажи спасибі, що я не пропоную віддати дівчат у дитячий будинок.

— Дякую!…

Ліза вискочила з кімнати, сподіваючись так стримати емоції. Не вийшло. Зі смаком обставлена вітальня тепер більше нагадувала смітник, не залишилося майже жодної цілої речі.

— Так, ось це я дала маху, – прошепотіла дівчина, яка ніяк не могла зрозуміти, як у неї все це вийшло. – Ну та добре, Кирило мужик забезпечений, одна розгромлена кімната дірку в його гаманці не зробить. А мені пора дзвонити родичам. Я ні на хвилину не залишуся в цьому будинку! Як він міг запропонувати мені таку підлість? Віддати власних дітей… Ну нічого, тепер він і сина не побачить! – мстиво закінчила дівчина з недоброю посмішкою.

Вона подасть на розлучення, і їй присудять аліменти на чотирьох дітей. Кирило, звісно, може спробувати відсудити такого довгоочікуваного спадкоємця, от тільки навряд чи в нього щось вийде. Занадто багато людей бачило, як огидно він ставиться до дочок, повністю їх ігноруючи. Хто може гарантувати, що на хлопчика не чекатиме подібна доля? Та й з матір’ю малюкові жити всяко краще!

***

Кирило принижено просив колишню дружину дозволити йому забрати сина на канікули. Суд був досить жорстокий у цьому плані. Отримавши купу свідчень про ставлення чоловіка до своїх дітей, Кирилу дозволили спілкуватися з сином у вихідні і тільки в присутності матері. До речі, те ж саме було сказано про доньок, але про них чоловік навіть не згадував.

А Лізі це категорично не подобалося. Хочеш побачити Ілюшу? Будь добрий забезпечити дозвілля всім чотирьом дітям, а не тільки одному обраному. Кирило злився, скрипів зубами, і в підсумку знайшов досить витончений вихід. Кожні вихідні до дітей запрошували аніматора, і поки дівчатка весело проводили час, він міг узяти на руки на сина…

КІНЕЦЬ.