Олег та Соня  плекали свій лінивий ранок в ліжку, особливо в довгоочікуваний вихідний – мирний суботній ранок. Вони були задоволені, загорнувшись в обійми одне одного, аж поки дзвінок у двері не порушив їхній спокій . неохоче вони визнали, що ігнорувати відвідувача було б нерозумно, хоча вони нікого не чекали.

Олег  взяв на себе сміливість відчинити двері. На його подив, по той бік дверей стояла тітка Поліна і міцно обіймала його, висловлюючи, як сильно вона скучила за ним за весь цей час. Поруч з нею ніяково посміхався дядько Сергій . Це були єдині близькі люди для Олега, бо саме вони його виховували з семирічного віку.

“І тобі доброго ранку. Що тебе сюди привело?” запитав Олег , намагаючись приховати свій шок.

“Що це за питання? Ми дуже за тобою скучили! Поглянь, скільки подарунків ми привезли для тебе й Соні. Заходьте, за столом все пояснимо”, – вигукнула тітка, показуючи на велику сумку, яку вони несли.

Соня  неохоче покинула зручне ліжко і поспіхом приготувала сніданок і каву для всіх. Стіл прикрашали смачні пироги та консервація.

“Не ховай нічого, Соню. Ми з чоловіком потім ніколи нічого не знайдемо. Нам треба дружити зараз, бо ми будемо жити з тобою. Ми продали свою квартиру!” заявила тітка Поліна, від чого в Соні на очі навернулися сльози, перш ніж вона різко вийшла з кімнати.

Олег, який ледве встиг зробити кілька ковтків кави, ледь не поперхнувся, почувши слова тітки.

“Ти це серйозно?” запитав Олег, його голос був сповнений недовіри.

“Та ну, не будь дурником. Це був наш маленький жарт. Насправді ми тут тому, що моєму чоловікові потрібно на тиждень лягти в лікарню у вашому місті. Я побуду у вас деякий час, а потім обов’язково повернуся додому . Квартиру ми не продамо, але залишимо тобі, бо ти наш найближчий родич, – пояснила тітка Поліна.

Олег  почав заспокоюватися, повільно видихаючи напругу, що накопичилася в ньому.

Наступний тиждень став справжнім випробуванням для Соні, яка звикла жити за своїми правилами. Тітка Соня користувалася кожною нагодою, щоб повчати невістку, як правильно жити, готувати улюблені Олегові пироги та підтримувати бездоганну чистоту .

Нарешті настав день, коли вони провели тітку і дядька на вокзал і попрощалися з ними. Повернувшись до порожньої квартири,молоде подружжя полегшено зітхнуло. Вони нарешті могли знову повернутися до вільного і незалежного життя.

КІНЕЦЬ.