Артур тяжко переживав своє розлу чення з першою дівчиною. Вона була із забезпеченої родини. І коли батько дівчини дізнався про її роман із Артуром, то викликав хлопця на серйозну розмову.

-Я все найкраще дав своїй дочці.

Вона навчалася закордоном, тут я влаштував її на керівну посаду, купив квартиру та машину. А що в тебе є? Я не дозволю дочці з жебраkом зустрічатися, що ти їй можеш дати? У неї чоловік має бути з наших кругів.

Артуру було важко це чути, адже він щиро любив дівчину, вони мріяли про сім’ю та дітей. Тоді він вирішив, що назавжди закриє своє серце.

Він більше не хотів виносити того бо лю, який був у нього всередині. Минуло кілька років. Мама хвилювалася за стан Артура. Усі його друзі та знайомі вже створили свої сім’ї, але Артур не поспішав.

Мама постійно казала: -Відпусти ти її, почни своє життя заново. Все одно минулого не повернути. Артуру було важко слухати нотації матері. Він любив йти після роботи в парк, там гуляв у гордій самоті. На цей раз вийшло так само. Він вийшов із дому, попрямував до парку.

Пішов сніг, було холодно, у парку майже не було людей. Раптом Артур помітив маленьку дівчинку, років 4-х. вона стукала горішками, закликала білочок.

Але вони не приходили. Поруч стояла мама та просила доньку закінчувати з цим, кликала її додому. Артур підійшов до дівчинки і сказав: -Потрібно просто голосніше горішками стукати, бо білочки не чують.

Вони спробували разом, але білочки так і не прийшли.

-Просто сніг іде. Білочкам холодно, ось вони у своїх будиночках сидять, наступного разу обов’язково вийдуть.

-Ви такий добрий, мій чоловік був таким самим, — відповіла мама дівчинки.

-А чому був, щось трапилося?

-Так, велика ава рія.

Його не ста ло на місці, — дівчині було важко говорити і Артур перестав розпитувати. Наступного дня ноги самі повели Артура до того місця, де гуляла дівчина з донькою. Він побачив їх, підійшов. Почав грати з дівчинкою, так і минула вся зима.

Але зустрічі не припинились. Парк допоміг Артуру забути минуле та зустріти його сьогодення. Через рік одного морозного дня Артур зробив пропозицію дівчині, вона погодилася. А до маленької дівчинки нарешті вибігли білочки, яких вона почала годувати.

КІНЕЦЬ.