Хотів би поділитися з вами своєю сімейною ситуацією, проблемою, яка виникла у моєму житті не так давно. Напевно, комусь може здастися, що я висмоктав конфлікт із пальця, але нічого не можу з собою вдіяти. Розповідаю все як є, а там уже засуджуйте мене чи підтримайте – підійде будь-який варіант.

Зі своєю дружиною я живу вже 4 роки. Два роки у шлюбі та ще два ми жили разом до нього. Дорослі люди, обоє працюємо, дітей немає. На фінанси не скаржимося, час від часу можемо дозволити собі відпочинок за кордоном, недешеві гаджети, походи по ресторанам. Займаємося спортом, тож не подумайте, до дружини я фізично не охолонув. Але вона має один величезний мінус.

Вона зовсім не стежить за тим, де залишає свої речі вдома. І мене це дуже дратує. Розумієте, я не назвав би її схильною розводити бруд, навіть навпаки. Але пульт від телевізора може легко виявитись у ванній, а фен – на балконі. Я сотні разів знаходив її спідню білизну у себе на полиці в шафі, бо їй начхати, що куди розкладати. Вона навіть не звертає на це уваги.

Кажуть, що у кожного мужика під диваном валяється дві чи три пари брудних шкарпеток. У моєї дружини їх, напевно, більше, та ще й від різних комплектів. А її футболки давно посіли своє місце на поверхні дивана чи дверцятах шафи.

І я вважаю це ненормальним. Я схильний думати, що у речей має бути своє місце. До підсклянників поки що справа не дійшла, я не маніяк-чистюля. Але, повірте, хочеться якогось порядку.

Що найголовніше, раніше подібних проблем із нею не було. Ми ж жили разом, і я пам’ятаю, якою вона була. Зараз на всі мої претензії вона відповідає, ніби я просто щось вигадую. Відмовляється, насміхається з мене, навіть подругам розповідає по телефону.

А я ось не сміюся. Тому що вважаю це за її особисту слабкість. До розлучення поки не дійшло, але, якщо так продовжуватиметься і далі, вже не знаю, що робитиму.

Може, хтось має якісь розумні думки з цього приводу, я б дуже хотів їх послухати. Велике дякую.

Як тільки я Марусі повідомила про плани на цю квартиру, її мама, моя тітка, миттю зателефонувала. – Так ось ти як чиниш! Як тобі була потрібна допомога, так ми тебе

У моєму житті сталася заплутана ситуація. Не минуло й року, як я розлучилася з чоловіком, якого шалено любила, як і він мене. Причиною розлучення була його сім’я, яка стояла проти

Рік тому я переїхала до свого молодого чоловіка з дитиною до іншого міста. Звільнилася з роботи, забрала дитину з дитячого садка та приїхала. У рідному місті лишилися друзі, батьки, квартира.