У мене нещодавно не стало батька, якого я дуже поважала, любила та люблю. Він був мені й за маму, і за тата. Я довго плакала і не могла прийти до тями. Після цієї жахливої втрати, я хотіла зблизитися з мамою, з якою «привіт» і «бувай» раніше не говорила.

Потім через деякий час подруга говорить про те, що у мами є якийсь друг. Я розвідала інформацію та знайшла те, що це її коханець. Вони з ним десь пів року (мати часто затримувалася незрозуміло де, говорила, що у подруги загалом брехала).

Я побачила частину її листування, як вона надсилала йому свої фото та поцілунки. Я впізнала цю людину. Ця людина допомагала з похороном і була на поминках. Він одружений, має доньку. Я вважаю це страшною образою батька.

Після цього я проклинала цього чоловіка і всією душею ненавиджу матір (ніколи її не пробачу). Я так розчарувалася у цій людині. Мені так було боляче, як тоді, коли дізналася, що батька не стало.

Мати на похороні надто перегравала (через біль в очах я цього не побачила, але потім обдумала це і зрозуміла, що надто було все награно). Я влаштувала жахливу істерику тітці (її сестрі).

Мама хотіла розповісти, але я не стала слухати, бо знову ж таки пішла брехня і локшина на вуха, яку вона постійно вішала. Після всього мати все одно з ним спілкується, сміється, а я сиджу і плачу по батькові.

Ще найсумніше це те, що мати підтримує її сестра та подруга. Схоже, вони вважають це нормальним. Кажуть, що твоя мама молода та й вона сама так вважає. Але цей чоловік одружений і був коханцем у моєї матері. Це жахливо!

КІНЕЦЬ.