Молодий студент вийшов на прогулянку зі своїм викладачем. Під час прогулянки на іншому боці вулиці студент побачив стару пару взуття, яка, ймовірно, належала бідному селянинові, який працював неподалік в полі і вже закінчував свою роботу.

Студент сказав професору: «Давайте пожартуємо над цим селянином. Ми сховаємо його взуття і будемо таємно спостерігати, що він буде робити ».

Професор йому відповів: «Юначе, ніколи не жартуй над чужим горем і бідою. Але оскільки ти багатий, то можеш отримати задоволення від наступного – поклади по одній золотій монеті в кожен черевик, а потім ми з тобою сховаємося за кущами і спостерігатимемо за його реакцію ».

Студент так і зробив, і вони обидва сховалися за найближчими кущами. Селянин закінчив свою роботу та незабаром прийшов з поля на те місце, де він залишив своє взуття і пальто.

Поки він взувався, відчув, що щось є в його черевику. Спочатку подумав, що камінь, але скоро зрозумів, що це золота монета. Чоло здивувався, побачивши золоту монету, подивився навколо і деякий час перебував в задумі.

Знову подивився навколо себе, але нікого не побачив. Поклав монету в кишеню і почав взувати інший черевик, але на свій подив знайшов і там золоту монету.

Раптово він розчулився, впав на коліна, підняв голову до неба і почав молитися і дякувати.

У своїй молитві бідний селянин згадав важко хвору дружину, дітей, яким нічого їсти, а зараз, завдяки невидимій руці, яка йому дала монети, вони врешті-решт будуть врятовані.

Студент стояв глибоко вражений, його очі були повні сліз. Професор його запитав: «Якби ти пожартував так, як хотів, чи був би ти тоді щасливіший, ніж зараз?»

Юнак відповів: «Професоре, ви мені дали урок, який я ніколи не забуду! Зараз я розумію слова, які не розумів раніше:

Більше благословенний той, хто дає, ніж той, хто отримує! Тому, якщо хочеш робити добро, – роби і не будеш шкодувати. Йди до своєї совісті і не звертай зі шляху моральних цінностей.

КІНЕЦЬ.