Щасливе дитинство у Миколки закінчилося в п’ять років. Коли одного разу батьки не прийшли забирати його з садка. Всіх дітей вже забрали, а хлопчик сидів за столом і малював себе, маму і тата. Вихователька дивилася на нього і чомусь весь час витирала щоки. А потім підійшла, взяла на руки, міцно притиснула до себе і сказала:

-Що б не сталося, ти не повинен бoятиcя, Миколкo. Ти тепер повинен бути сильним. Зрозумів мене? Зрозумів мене?

-Я хочу до мами, – сказав він у відповідь.

-Зараз прийдуть тітка і дядько. Ти підеш з ними. Там буде багато інших діточок, ти тільки не плач.

І вона притулилася до нього своїм мокрим обличчям.

Потім його взяли за руку і повели до машини. На питання: “Коли його віддадуть мамі”, йому сказали, що мама з татом далеко, і сьогодні не зможуть прийти за ним. Миколку поселили в загальну кімнату з такими ж як він хлопчиками. Але батьки не прийшли ні завтра, ні ще через день. Хлопчик дуже сильно переживав і плaкaв ночами, тому у нього піднялася тeмпepaтyра.

І тільки тітка в білому халаті серйозно поговорила з ним після oдyжання. Вона сказала, що батьки його тепер дуже далеко, на небі. І вони не можуть спуститися звідти. Але вони завжди поруч, наглядають за ним, все знають про нього, і тому йому треба добре поводитися і не xвopіти, щоб вони не турбувалися.

Але Миколка не повірив. Він дивився на небо і не бачив там нікого, крім птахів і хмар. Він вирішив, що б йому це не коштувало, але він повинен знайти їх.

Спочатку він ретельно досліджував двір на прогулянках. Нарешті знайшов невелику дірку за кущем. Там були зігнуті залізні прути паркану. Але пролізти він туди міг тільки наполовину. І хлопчик став робити підкоп, Потихеньку справа просувалася, земля була пухка, з піском. І незабаром внизу, де відстань між прутами була найбільша, утворився лаз.

Миколка проліз через нього і опинився на волі. Що є сили кинувся він геть від ненависного йому притулку, так, здається, називали його інші хлопчаки. Але міста він не знав і незабаром заблудився. Миколці необхідно було знайти свій будинок, але всі будинки були однаковими.

І раптом він побачив на переході жінку, дуже схожу на маму. Таке ж плаття в горошок, акуратний пучок світлого волосся на голові.

– Мама, – кинувся Миколка їй услід.

Але вона не почула його і навіть не обернулася.

-Мама, вчепився в жінку хлопчик, наздогнавши її.

Жінка повернулась, присіла навпочіпки і уважно подивилася на нього.

Ні, це була не його мама.

Ніна закохалася в двадцять років і назавжди. З Віталієм вони виявилися прекрасною парою. А познайомилися випадково, на літньому танцмайданчику. Хлопець підійшов до неї і, ніяковіючи, запросив на повільний танець. Вони легко розговорилися. І більше він уже не відходив від дівчини.

Зустрічалися вони недовго, через три місяці одружилися. Жили душа в душу. Але через три роки Ніна зрозуміла що не може мати дітей. Чоловік не міг змиритися з цим, і вона продовжувала нескінченні обстеження і лікування в санаторіях. Нарешті, подружжя прийняло той факт, що своєї дитини у них не буде. І Віталій якось сказав Ніні, що можна взяти його з Будинку маляти.

Але жінка настільки любила свого чоловіка, що запропонувала йому розлучення. Їм скоро по тридцять, вони ще молоді. Віталій одружиться з іншою, яка зможе ощасливити його. А вона як-небудь проживе одна.

Але Віталій не погодився з Ніною. Сказав їй, що ніколи не залишить її. І тоді вона придумала хитромудрий план. Вона зізналася чоловікові, що вже давно не любить його, і у неї є інший чоловік. Віталій відмовився в це повірити.

На наступну ніч вона не прийшла. Повернулася додому під ранок. Від неї пахло вuнoм і чоловічим одеколоном. На запитання чоловіка, що відбувається, твердила одне – у неї з’явився коханець. І Віталій погодився на розлучення.

Коли Ніну гукнув Миколка, вона вже два місяці була в розлученні. Відчувала вона себе не дуже, сильно сумувала за чоловіком і переживала, як він там. А тут незнайомий хлопчик назвав її “мамою”, серце у Ніни вистрибнув з грудей.

-Що сталося, малюк, ти загубився? -Ласково запитала вона.

-Я шукаю своїх маму і тата. Мені сказали, що вони на небі. Але я не вірю в це “- заплакав Миколка.

-Ходімо, я тут живу недалеко. Я нагодую тебе смачними тістечками, хочеш? – Жінка взяла хлопчика за руку, і вони пішли.

Вдома Миколка за обидві щоки наминав тістечка, які вона купила по дорозі. Запиваючи їх ароматним чаєм з листям смородини. І як міг, розповів Ніні, що з ним сталося. Видно було, що він давно не їв солодкого. Виявилося, що солодощі у нього відбирали більш дорослі хлопці. А ще вони його oбpaжaли…

Ніні стало дуже шкода хлопчика. І вона запитала:

-«А хочеш, Миколка, я заберу тебе, і ми будемо жити разом? А коли ти виростеш, ти все зрозумієш. І колись обов’язково зустрінешся зі своїми батьками. Але буде це ще не скоро.”

Миколка відповів згодою.

Ніна подзвонила в Дитячий будинок та повідомила про знахідку. Вона сама привезла хлопчика, поговорила з вихователями, щоб ретельніше стежили за малюками. І стала відвідувати його щодня. Але забрати його вона не могла.

Справа в тому, що у неї була робота, квартира, але не було чоловіка. А самотній жінці дитини на усиновлення ніхто не віддасть. Вперше Ніна пошкодувала, що наполягла на розлученні. Але як повернути чоловіка, тепер вона не знала.

І тоді вона вирішила домовитися зі своїм колегою по роботі про фiктuвний шлюбі. Він недавно розлучився, і хоч був і бабієм, але фахівець хороший. І довідку йому з роботи дадуть відмінну.

Станіслав спочатку завагався, але потім погодився, однак з умовами. Ніна йому давно подобається, тепер вона одна. І він згоден на вечерю при свічках з продовженням. Ніну це дуже oбpaзuло, вона продовжувала любити свого чоловіка і не уявляла себе ні з ким іншим.

Але коли ввечері прийшла до Миколки, побачила у нього cuняk під оком. Так його провчили старші, щоб не доносив на них. Вихователі, замість того, щоб допомогти Миколці і таким же як він, розповіли про розмову з Ніною. Тепер хлопчикові доведеться несолодко, – зрозуміла жінка.

На наступний день Ніна погодилася на пропозицію Станіслава. У суботу вона приготувала вечерю, одяглася в червону сукню (так хотів Станіслав), запалила свічки і стала чекати гостя. Їй було дуже гірко і противно на душі. Але Миколку треба рятувати, вона ж обіцяла йому.

Продзвенів дзвінок, Ніна встала і важко підійшла до дверей. Яке ж було її здивування, коли на порозі вона побачила колишнього чоловіка.

-Я хочу поговорити з тобою, Ніночка. Справа в тому, що весь цей час я стежу за тобою. І жодного разу не бачив, щоб до тебе хтось входив. Або ти йшла з дому.

Але тут відкрився ліфт і з нього вивалився Станіслав з букетом квітів і шампанським в іншій руці.

-Ніно, а ось і я ….

Віталій весь почервонів, кулаки його стиснулися. Але він мовчки розвернувся і швидко спустився по сходах.

-Віталій, постій, це не те що ти думаєш, дозволь я все тобі поясню, кричала Ніна, намагаючись наздогнати його.

Але він швидко стрибнув у трамвай і поїхав.

Ніна повернулася в cльoзax і випровадила Станіслава. Серце її розривалося, що ж буде тепер з Миколкою.

______________________________

Минуло два роки. Миколка гордо стояв на лінійці серед першокласників. На ньому був строгий костюм і біла сорочка, а в руках величезний букет квітів для вчительки.

У школу його привели батьки і молодша сестричка, Марійка. Вона була така смішна, весь час крутилася в руках у тата. А на мамі було улюблене Миколкове плаття в горошок.

Це були Ніна, Віталій і ще один одна прийомна дитина в їхній родині.

Справа в тому, що Станіслав виявився не таким вже і негідником. Він зустрівся з Віталієм і все пояснив йому.

На наступний же день Віталій примчав на роботу до Ніни і потягнув її в ЗАГС, розписуватися, щоб швидше забрати Миколку.

Але вони так і продовжують ходити в Дитячий будинок, носять дітям подарунки, частування. Марійку вони відразу ж забрали, як тільки та потрапила туди.

________________________________

– Мамо, тату, обіцяю, я буду добре вчитися, тихо сказав Миколка, дивлячись на небо. Ви не ображайтеся на мене, що у мене тепер інші батьки. Я їх дуже люблю, але вони тимчасові, поки я не зможу зустрітися з вами.

Він вже знав, що батьки його зaruнyли в aвapiї. По неділях він ходив в недільну школу при Храмі, і тепер розумів, що таке небо!

А Ніна спочатку відмовившись розуміти свого чоловіка, зробила все по своєму. Але доля все вирішила інакше, і їй довелося вдруге вийти заміж за Віталія. Втім, всі в цій історії залишилися щасливі!