Сама я не заміжня, діток не маю. Проте часто до мене в гості навідується сестра із своєю дочкою. Її вона й залишає частенько у мене, коли потрібно відлучитись на якісь важливі справи.

Ангелінці п’ять рочків і нещодавно вона знову залишилась на пів дня у мене. Коли вони до мене прийшли, то я саме була зайнята пересаджуванням квітів. Процес уже почався і я не могла кинути всю квартиру в тому безладі, але й сестрі у допомозі відмовити не могла. Оля ж сама сказала, що її донька вже немаленька, зможе навіть мені щось допомогти.

Сама Ангеліна була дещо складною дитиною, на мій погляд. В сім’ї вона поки була єдиною дитиною, тому всі її бажання, забаганки безсумнівно виконувалися. Тільки я у нашій родині не зважала на її капризи та  старалась виховувати більш строго, ніж всі інші. Якщо зараз розбалувати, то потім вилізе на шию і ніжки звісить.

Ось і на цей раз я відмовилась робити так як захотіла мала і вона зі злості взяла та перекинула мій горщик із вазоном. Вся моя кухня застелилась тонким шаром чорного ґрунту. Тоді я спокійним тоном попросила у неї прибрати те, що натворила. Вона лише зціпила зуби і почала домашніми тапочками топтатися по тому бруду. А потім відразу побігла до моєї спальні і вляглась із ногами на біленьке покривало на ліжку.

Я розумію, що не можна злитися на діток, але терпіння моє луснуло як мильна булька. Тому знову ж таки спокійним тоном я сказала, що якщо вона не припинить бавитись та не допоможе мені із прибиранням, то буде покарана. Та племінниця у відповідь лише показала язик.

Ну от як можна виховувати дитину, щоб вона була настільки неслухняною та поводила себе так зухвало?! Тоді я сказала дівчинці, що зроблю зараз їй ін’єкцію від хуліганства, якщо вона не буде слухатися.

Вона зробила великі очі, а я пішла по аптечку, дістала великий шприц, повернула дитину на живіт і вдала, ніби все ж таки колю. На мить у квартирі стало настільки тихо, що можна було чути як муха пролітає.

А тоді Ангеліна почала гірко плакати, лежачи на дивані. І саме тоді мусила повернутись Оля. Вона була шокована цієї картиною, а тоді сказала:

– Я так і знала, що з тобою і кота шкода залишити, не те щоб дитину.

Вона забрала свою дочку та пішла геть. Минув цілий місяць, а зі мною так ніхто й не планує спілкуватися. Свою сестру я люблю, тому не хотіла б сваритися через таку дурницю. Але ж мою позицію навіть слухати ніхто не хоче.

КІНЕЦЬ.