Олег працював у звичайній міській адвокатурі зі всіх кінців приїздили люди часто без належних коштів але з великою надією на допомогу він неодноразово отримував запрошення до престижних приватних фірм.

Особливо наполягав на цьому його давній друг із університету Павло: ” Ну от скажи чому ти відмовляєшся?” – не міг заспокоїтися Павло завжди кривився від такого його бачення, він не розумів як можна дбати про всіх але забувати про
себе.

Він знав що з кожної зарплати Олег відкладав на допомогу дитячому будинку і притулку для бездомних, він сам виріс у дитячому будинку і Олег не міг бути байдужим до дітей сиріт або до людей які опинилися на вулиці

Багато хто з колег не розумів його а деякі навіть підозрювали у чесності адже думали що, він бере хабарі, хоча як не дивно завжди переконувались у протилежному, а вдома чоловіка чекала його кохана дружина.

Мар’яна, яка розділяла всі його погляди, вона сама виросла у дитячому будинку тож звикла обходитися малим і ніколи не
вимагала від чоловіка нічого надмірного.

Їхнє сімейне життя було скромним хоча щасливим і 10 років вони вже дуже чекали на дитину. Коли Мар’яна вже майже втратила надію сталося справжнє диво.

Олег, який колись навіть подумував взяти дитину з дитячого будинку був на сьомому небі від щастя. Чоловік завжди дбав про жінку, а тепер він зовсім носив її на руках, він наполіг щоб вона звільнилася з роботи і відтоді почав ще більше працювати.

Для нього немало значення хто це буде хлопчик чи дівчинка. Щовечора вона зустрічала Олег з радісною посмішкою його графік не був нормований, він часто затримувався на роботі.

Це не на жарт турбувало Мар’яну, сьогодні Олег знову мав затриматися на роботі, мав чекати на клієнта по одній справі. Олег зателефонував дружині і попередив, що затримається.

Мар’яна вже приготувала Олега улюблене м’ясо з картоплею, він посміявся і пообіцяв що обов’язково все спробує як тільки
повернеться з роботи.

Чоловік був з собакою, яка чекала біля вхідних дверей. Потім раптово подзвонили йому, він швидко схопився і вибіг на вулицю, сів у машину і поїхав.

Олег зібрався і вже збирався додому, вийшовши він озирнувся і побачив під сходами великого міцного собаку. Він чекав на свого хазяїна.

Пішов  дощ і почав падати ще сильніше і Олег згадавши що вдома на нього чекає дружина поспішив до машини проте думка про цього пса не давала йому спокійно жити.

Тоді він ще раз подумав як багато означає підтримка та відданість для людини у будь-якому вигляді навіть у вигляді собаки що здається щиро пережив за свого господаря.

Олег жестом покликав собаку іти за ним дорогою, Олег бачив як собака спокійно і впевнено тримається біля нього наче вони були вже давно знайомими.

А вдома їх зустріла Мар’яна яка здивувалася побачивши великого незнайомого собаку. Олег все швидко пояснив дружині. Та це ж тимчасово хазяїна

Наступного дня, Олег з собакою поїхали до кантори, тут йому подзвонив клієнт, власник собаки попросив, щоб Олег завіз йому собаку додому, бо той не може забрати.

Олег приїхав і його зустріла жінка, яка прибирала у будинку у клієнта. Вона запросила його ввійти до будинку. Коли той зайшов і почав розглядати фото на тумбочці. На якому як дві краплі води була зображена його дружина Мар’яна.

Бентеження Олега було зрозумілим, адже це була точна копія Мар’яни. Хоча вона ніколи не була у такій сукні. Олег все ж не витримав і поздвонив до клієнта і спитав його за фото жінки, яке побачив у нього вдома.

Федір так звали чоловіка розповів, що багато років тому його дружина привела у світ двох дівчаток близнят, але  одна з дівчаток зникла, шукали всім містом але так і не знайшли.

Олег слухав і його серце стискалося адже Мар’яна його дружина також розповідала, що виросла у дитячому будинку. Раптом вся картина склалася, він дістав телефон і швидко набрав дружину, ти можеш приїхати і вислав її на телефон адрес.

Мар’яна відчула у його голосі щось надзвичайне і одразу погодилась, коли Олеся, дружина Федора та Мар’яна  зустрілися,
вони двоє завмерли коли побачила одна одну.

Це було наче диво, сестри близнючки розлучені в дитинстві нарешті зустрілися, тільки за півгодини після пояснень вони почали розуміти що перед ними не просто двійники, а справжні сестри.

-Сестричко моя, у тебе цілий жмут сивого волосся, не вірю своїм очам, невже це ти?

Мар’яна та Олеся обійнялися та зрозуміли, що повернули собі те що втратили багато років назад.

Джерело